Площа зіткнення цивілізаційних устремлінь

так було два роки тому у Миколаєві на Соборній площі

"До суду скеровано справу стосовно посадовців Миколаївської міськради, обвинувачених у заволодінні 27 млн грн під час реконструкції Соборної площі…". Тобто мова йде про привласнення близько 30% від вартості площі. Джерело – Спеціальна антикорупційна прокуратура: https://www.facebook.com/.../pfbid0Vy1yXrFTCnM43di5btqGhY...
Я ніколи не хейтив нову Соборну площу. Не називав її "сірою". На мій смак – щось таке місту потрібно було. Вона краще за стару. Чи можна було зробити краще? Я не знаю – в мене нема компетенції в урбаністиці і в міському дизайні зокрема, а люди, до яких я дослухаюся, кажуть, що площа норм.
Я ніколи не звинувачував жодної посадової особи в розкраданні коштів на цьому проєкті. Це виключно прерогатива слідства та суду. Тому я вітаю розслідування НАБУ, дії САП і сподіваюся, що слідство виконано якісно, а суд буде чесним і прозорим. Це необхідно, щоб поставити у питанні крапку.
Це необхідно також тому, що, на мій погляд, з нашою міською владою щось дуже не те. Влада хворіє. Чому так – довга розмова. Проявляється ця хвороба у суцільній бездіяльності комунальних служб. Це стосується регулярного підтримання чистоти у місті. Не наскоками, не суботниками, не пі-ар акціями, а щоденною рутиною працею, яка в Миколаєві як поняття відсутня. Це стосується благоустрою. Це стосується ремонту міської інфраструктури. Тощо.
Причина такої хвороби, здається, у відсутності механізму контролю і критики влади. В громадській думці Миколаєва діють дві максими – хейт, який я вже згадував вище, коли-будь які дії міської влади навіть не критикуються, а піддаються безальтернативному висміяне і беззаперечно не приймаються. Такий підхід дозволяє владі легко його відбивати, посилаючись на те, що це щось особисте, а значить – не може сприйматися конструктивно.
Друга максима – " ви що Чайку хочете?". А значить критикувати взагалі не можна, божєупасі. Даруйте, це іспанський сором - такі аргументи у важливій для міста дискусії використовувати.
Що з цим робити – не знаю. Ніхто нікого не слухає і не шукає кращі шляхи розв'язання питань. Тому я вітаю судовий процес і думаю – може хоч він якось дотично вплине на збереження 61-го заводу як майданчика для післявоєнних інвестицій у промисловість. Трошки посуне хижаків від корита.
Бо ті ж люди, які є предметом інтересу НАБУ, вже ходять коридорами Уряду і переконують, що торговельний центр та елітна забудова для Миколаєва кращі, ніж данська верф. Чи хто там нам обіцяв допомогти після війни з суднобудуванням? Інвестиції, промисловість, хай-тек, Індустрія 4.0 – нє, не чули? Не чули. А хочеться.

Дмитро Удовицький,

 фото автора.