Де розміщувати розбиті у Миколаєві університети?

З якого б мосту не потрапляєте до міста-фортеці Миколаїв тепер можна побачити розтрощені будівлі університетів. Миколаїв, що 9 місяців знаходився під постійним ракетно-артилерійським вогнем з наявний 5-х університетів у 3-х втратив корпуси, пошкоджені також гуртожитки. Ворог не тільки намагався уразити сили оборони, він руйнує майбутнє України. Це відбувається як на Слобожанщині у Харкові, так і на півдні в Херсоні та Миколаєві. Але…

Ми вже здивували світ своєю адаптивністю, тому спробуємо дослідити що робиться з відновлення навчально-виховного процесу в освітній галузі Миколаєва.

Чиє майно - той й має відновлювати

Колись це була 48 школа у Корабельному районі

Спершу звернемо увагу що постраждале майно освітніх закладів є різної власності. Школи та садочки в Миколаєві майже 100% - комунальні. А університети - мають міністерське підпорядкування, як і більшість коледжів.

Що робити надалі з розміщенням школярів в міськраді навіть бояться думати. Де знайти приміщення, щоб розмістити на навчання дітей в класах з 40 пошкоджених шкільних будинків? Ці та багато інших нагальних питань стоять перед миколаївською громадою за пів року до початку наступного навчального року який анонсували вже в офлайні. Хоча дехто не очікує масового повернення школярів в рідне місто цьогоріч.

Здається, найкращим рішенням буде - ремонт наявних будівель. Саме таку практику тепер реалізує Чорноморський державний університет імені Петра Могили де за допомогою вікон з отриманих від благодійної допомоги, а також захисних матеріалів зроблено косметичний ремонт фасаду та деяких приміщень, які постраждали під час ракетного обстрілу, коли у головний корпус університету потрапила 4 ракети. Державний університет імені Сухомлинського досі очікує виділення державних коштів на ремонт. Те саме, але ще й після акту комісії вичікують у Національному університеті кораблебудування, де головного корпусу також постраждав. Бо в цьому найбільшому колись університеті міста є дійсно багато вільних приміщень, тому користуючись ущільненням кафедр та кабінетів адміністративного персоналу можна “віднайти” авдиторії. Якщо чесно, то тепер навчальні групи стали значно менш численними, тому “потокові” зали на 100-300 студентів - майже не актуальні.

Була пропозиція розмістити освітні будинки на територіях промислової забудови міста там де коли були фабрики та заводи, але це рішення яке працювала в деяких європейських країнах тепер для Миколаєва видається майже не реальним від того що власники цих територій різних міністерств та підпорядкування. Ну а приватним власникам заводів, чи того, що залишилось, наприклад, від трансформаторного чи конденсаторного заводів у Миколаєві, територія має приносити орендну платню. МОН, та міськрада не будуть відшкодовувати її. Тобто цей сценарій - майже 0 перспективу має.

У місті зруйновано або пошкоджено понад 1500 житлових будинків, понад 45% об’єктів соціальних послуг, більш як 40% об’єктів критичної інфраструктури. Зазнали руйнувань основні заклади вищої освіти — ЧНУ імені Петра Могили, МНУ імені Василя Сухомлинського, НУК імені адмірала Макарова, школи, історичні будівлі, лікарні, заводи та підприємства портової інфраструктури.

 

Місто, кількість жителів якого до початку повномасштабної війни налічувала майже 500 тисяч осіб, залишили близько половини мешканців. Війна нанесла Миколаєву не лише фізичні руйнування, а і спричинила відтік населення та повну зупинку промислових підприємств.

Міський голова Олександр Сєнкевич каже, що оминути процес проєктування та одразу перейти до будівництва неможливо. Майстер-план — це те, що буде фундаментом для відбудови Миколаєва.

Знаєте, є така гра в слова?!

— Я розумію, що завжди будуть скептики. Але коли ми спілкуємось з усіма донорами, зі Світовим банком, з іноземними партнерами, коли вони усі чують про те, що ми почали цю роботу під час війни та раніше за всіх, вони кажуть, що ми йдемо правильним шляхом. І це те, з чого починається будь-яка робота. Наприклад, під час зустрічі з міським головою Роттердаму, я запропонував їх бізнесу приєднатись до розвитку миколаївського порту. Я зацікавлений, щоб Нідерланди інвестували у миколаївський порт, тому що Роттердам — це чи не найкращий порт у світі. І щоб впровадити змістовні домовленості нам потрібні перші результати по розробці генплану. І так у всьому, - каже Олександр Сєнкевич.

Позицію депутатів Миколаївської міської ради по цьому питанню дізнатись не вдається. Вони у квітні не спромоглись провести сесії…Деяких вже рік ніхто не бачив, й не чув. То можемо спиратись поки на слова мера. Міський голова каже, розуміння щодо точних термінів відкриття миколаївських вишів для навчання студентів офлайн наразі немає.

Водночас більш зрозумілим сьогодні є питання відновлення миколаївських вишів. Наразі міська влада веде відповідні перемовини з міжнародними партнерами, каже Олександр Сєнкевич.

«Під час моєї останньої розмови з політиками США ми якраз говорили про відновлення університетів у Миколаєві та залучення американських освітніх менеджерів до зміни програм в університетах нашого міста. Тобто це можливо і ми це будемо робити», – запевняє Олександр Сєнкевич.

Коментарі - зайві. Містяни вже багато чого за 8 років від цього міського голови чули такого, що геть не втілилось в дійсність. Може так трапитись, що й у питанні відкриття в місті університетів для повноцінної роботи, знайдуться непереборні обставини.

Рятування потопаючих…

Добре, що менеджери вишів зрілі управлінці й ніколи особливо не чекали від місцевої влади.

«Наші головні цілі — вижити та зберегти все те добре, чого ми досягли і що маємо зараз», — повідомив перший проректор ЧНУ ім. Петра Могили Юрій Котляр.

«Університети в регіонах, особливо ті, що перебувають на лінії вогню, самотужки не потягнуть фінансово будівництво таких сучасних укриттів», — підкреслив Юрій Котляр. А, як відомо, без укриття на всіх наявних учнів тепер і школи в місті не мають бути відкритими.

Ю.Котляр

"Ми плануємо, що зробимо об'єднання двох корпусів. Зараз треба буде, принаймні найближчим часом, приблизно 12 мільйонів гривень тільки для того, щоб нам забезпечити перші етапи", — говорить Валерій Будак - ректор Національного університету імені Василя Сухомлинського. Ректор каже, що на відбудову вишу планують залучати гроші з власного спецфонду. Серед пропозицій розглядається й відкриття рахунку, на який кожен охочий зможе перерахувати допомогу.

Колись це був гуртожиток МДУ

І “хохмами” тут не “відбрехатися”, треба будувати чи облаштовувати приміщення під землею. Але яким коштом, а головне - ким, не відомо. Працівників будівельних професій катастрофічно не вистачає навіть в компаніях, що постійно отримували від міста чи області будівельні підряди.



У Миколаєві почав реалізовуватись проєкт Saved з облаштування п’яти digital learning centers (DLC) у кожному районі міста. DLC являє собою повністю облаштований клас для проведення занять, майстер-класів, семінарів для дітей та вчителів. Проєкт насправді - мікроскопічний в масштабах півмільйонного міста, але його виконання перетворилось у довгобуд, а має завершиться у травні 2023 року. Планується відкрити ще 10 центрів DLC в області до серпня цього року.

Здається, ситуація в місті вимагає політичної волі, помноженій на інноваційність та солідарність. Без вищої освіти Миколаїв облишити не можна. Ну й працювати всім наявний ДО війни вишам - економічно й логістично не доречно. А без свіжої “крові” у вигляді навчених здобувачів вищої освіти не можна надалі. Треба об'єднати й оптимізувати адміністративні функції, наприклад в 1(один) Міський університет, який має працевлаштувати викладацький персонал, щоб вони продовжували надавати молоді освітні послуги, незалежно від їх місцеперебування. Може навіть у 2 зміни. А ще це “нестандартне” рішення треба в Міністерстві освіти “захистити” й отримати бюджет. То без роботи з нардепами теж не оминути…

Тільки не треба затягувати дискусії о багаторічній перспективі.

Найближчі 5 років Миколаїв буде потребувати в першу чергу менеджерів “оборонки” та будівельників, лікарів, соціальних працівників та логістів.

Напрошується рішення з підручника по антикризовому менеджменту. Але хто його читав?!

В.Головченко.