5 по 8 квітня Еммануель Макрон відвідав Пекін з державним візитом. Разом з Президентом Франції КНР одночасно відвідала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, що мало б засвідчити єдність європейської політики. Втім, прийом Еммануеля Макрона та Урсули фон дер Ляєн, риторика двох політиків, навпаки, підкреслили розбіжності з питань взаємодії Європи з іншими акторами міжнародних відносин.
Перед візитом до Китаю Урсула фон дер Ляєн зробила критичні коментарі у бік азійської держави. Президентка Єврокомісії засудила позицію КНР щодо України та відносини китайського керівництва з путіним, за порушення прав людини всередині держави, а також за економічне покарання тих країн, які не розділяють точку зору Пекіна. Ймовірно, через це, прийом президента Франції та голови Єврокомісії кардинально відрізнялися. Поки Сі Цзіньпін та Еммануель Макрон проводили час на спільних заходах, що супроводжувалися пишними урочистостями, китайська преса демонізувала фон дер Ляєн, на яку чекав холодний прийом. Китайська дипломатія вмотивувала це різним статусом гостей.
За результатами візиту, президенти Франції та КНР ухвалили спільну декларацію, яка складається з 51 пункту. 3 з них стосувались України. Не зважаючи на 1 те, що на початку візиту на спільній прес-конференції з Сі Цзіньпінем президент Франції довго пояснював проблему російського вторгнення та важливість відновлення європейської безпекової архітектури для світу, пункти щодо України були написані у більш нейтральному стилі, що притаманно позиції КНР.
Зокрема Китай та Франція підтвердили підтримку усіх зусиль щодо відновлення миру в Україні на основі міжнародного права та цілей і принципів Статуту ООН;
виступили проти збройних нападів на атомні електростанції та інші мирні ядерні об’єкти, а також підтримали МАГАТЕ у його зусиллях зіграти конструктивну роль у сприянні безпеці та захисті мирних ядерних установок, включаючи забезпечення безпеки Запорізької атомної електростанції; наголоcили на важливості суворого дотримання всіма сторонами конфлікту міжнародного гуманітарного права та закликали, зокрема, захистити жінок і дітей, жертв конфлікту, збільшити гуманітарну допомогу в зони конфлікту, а також забезпечити безпечний, швидкий і безперешкодний доступ для гуманітарної допомоги відповідно до міжнародних зобов’язань. Ці пункти повністю повторюють положення Мирного плану Сі Цзіньпіня щодо політичного урегулювання російсько-української війни, які в лютому опублікувала КНР.
Контраверсійним виглядає пункт спільної декларації щодо наміру двох країн поглибити співпрацю Азійсько-Тихоокеанського командування морських сил Франції з Народно-визвольною армією Китаю в Південно-Китайському морі, «з метою посилення взаєморозуміння з питань регіональної та міжнародної безпеки». У той час як Союзники Франції по НАТО розбудовують мережу альянсів у Індо-Тихоокеанському регіоні та все активніше долучаються до стримування КНР, лідер Європи підписує угоду щодо поглиблення відносин з Пекіном у воєнній сфері. Такий крок є ударом по Євроатлантичній єдності, яка зміцнилась у останній рік.
Еммануель Макрон доповнив офіційний документ, підписаний за результатами зустрічі сумнівними заявами, які за словами видання Politico, Єлисейський палац заборонив публікувати повністю. У своєму інтерв’ю американському виданню президент Франції заявив, що Європа має зменшити свою залежність від США, не дозволити втягнути себе в американсько-китайське протистояння щодо Тайваню, і що європейці не можуть вирішити кризу в Україні. 2 Таким чином, Еммануель Макрон ставить під сумнів готовність своєї країни жорстко реагувати на спроби КНР захопити Тайвань. До того ж, поглиблення відносин з Китаєм не прив’язується до моделі поведінки Китаю, тобто, Франція не висунула вимог Китаю щодо зміни політики заради подальшої кооперації. Дії лідера Франції нагадують політику Німеччини та Франції щодо росії перед повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну.
Свої дії Еммануель Макрон підкріпив заявами про європейську стратегічну автономію і одразу по поверненню до Європи та під час наступного візиту до Нідерландів, виступив із програмною промовою, що концептуально доповнила його ініціативу. У Нідерландах промова Еммануеля Макрона була побудована навколо ідеї створення єдиного європейського ринку без бар’єрів. Такий ринок надасть Європі переваги у глобальному протистоянні зі США та КНР. Однак, існує принципове протиріччя. Безпека Європи забезпечується не Францією, а Сполученими Штатами Америки. Ідея Еммануеля Макрона щодо реалізації європейської політичної автономії за лідерства Франції має спільні риси з прагненнями Великої Британії у контексті ухвалення Лондоном нової стратегії «Глобальна Британія». Макрон, так само, як і керівництво Великої Британії прагне більш активного долучення своєї держави до розв’язання глобальних питань. Однак, принципова різниця підходах двох держав полягає у баченні шляхів досягнення поставленого завдання. Якщо у Великій Британії активізувалася робота у дипломатичній площині з посилення зв’язків з державами Індо-Тихоокеанського регіону, йде дискусія щодо необхідності збільшення фінансування програм міжнародної допомоги, то Франція намагається досягти лідерства у Європі без збільшення витрат, лише шляхом дипломатичних перемовин. При цьому, заяви Еммануеля Макрона ігнорують інтереси східноєвропейських держав, безпека яких залежить від Сполучених Штатів Америки. Сильна Європа – концепт, що є корисним прагненням, адже від сильної Європи виграють як держави континенту, так і Сполучені Штати Америки. Однак, концепція Еммануеля Макрона зрештою є наївною. Європа не може бути сильною без США.
Свої дії Еммануель Макрон підкріпив заявами про європейську стратегічну автономію і одразу по поверненню до Європи та під час наступного візиту до Нідерландів, виступив із програмною промовою, що концептуально доповнила його ініціативу. У Нідерландах промова Еммануеля Макрона була побудована навколо ідеї створення єдиного європейського ринку без бар’єрів. Такий ринок надасть Європі переваги у глобальному протистоянні зі США та КНР. Однак, існує принципове протиріччя. Безпека Європи забезпечується не Францією, а Сполученими Штатами Америки. Ідея Еммануеля Макрона щодо реалізації європейської політичної автономії за лідерства Франції має спільні риси з прагненнями Великої Британії у контексті ухвалення Лондоном нової стратегії «Глобальна Британія». Макрон, так само, як і керівництво Великої Британії прагне більш активного долучення своєї держави до розв’язання глобальних питань. Однак, принципова різниця підходах двох держав полягає у баченні шляхів досягнення поставленого завдання. Якщо у Великій Британії активізувалася робота у дипломатичній площині з посилення зв’язків з державами Індо-Тихоокеанського регіону, йде дискусія щодо необхідності збільшення фінансування програм міжнародної допомоги, то Франція намагається досягти лідерства у Європі без збільшення витрат, лише шляхом дипломатичних перемовин. При цьому, заяви Еммануеля Макрона ігнорують інтереси східноєвропейських держав, безпека яких залежить від Сполучених Штатів Америки. Сильна Європа – концепт, що є корисним прагненням, адже від сильної Європи виграють як держави континенту, так і Сполучені Штати Америки. Однак, концепція Еммануеля Макрона зрештою є наївною. Європа не може бути сильною без США.
Інтерес КНР – витіснити США зі Східної Азії. Інтерес росії – витіснити США з Європи. Подорож Еммануеля Макрона грає проти США та їхніх європейських союзників. Як засвідчив візит, Сі Цзіньпін не змінив позиції щодо України та росії. Президент Франції підписав економічні угоди з Китаєм, чим сприяв розвитку вітчизняного бізнесу коштом євроатлантичної єдності. Французькі компанії продовжують працювати у росії і розвивають діяльність у Китаї. Вони мають на це право, однак, за таких умов претензія президента Франції на лідерство у Європі є недоречними, оскільки Франція ігнорує інтереси східноєвропейських держав та підігрує Китаю. КНР сподівається відірвати європейських союзників США для посилення власних позицій у глобальному протистоянні і наразі слабка позиція Франції, схоже, дає Пекіну надію на успіх.
Видання «International Weekly».
Немає коментарів:
Дописати коментар