Почнімо з суті питання. Проблема в тому, що ціни на зерно падають, і падають вони у всьому світі. Для порівняння ціни на пшеницю у Польщі на деяких біржах впали з понад 2 тисяч злотих до менш ніж 1 тисяча злотих.
При чому тут Україна? Польські фермери, та й не лише польські, причиною такого різкого здешевлення називають наплив українського збіжжя. Це правда, масштаби нашого експорту в країни ЦСЄ великі. Для прикладу експорт до Польщі зріс з 100 000 тонн у попередні роки до 2,45 мільйона тонн у 2022 році. Для кращого розуміння зверніть увагу на графік номер 1.
Отже, основна причина протестів фермерів мала ціна на їхню продукцію через збільшення пропозиції зі сторони України.
Тоді постає питання, а яка ж причина зниження цін. І тут у гру вмикається ринок. А на ринку наступна ситуація головні експортери такі як: Австралія та росія отримали великі врожай, тому зменшили побоювання, що продовольчої кризи.
Так само і стабільний експорт з України впливає на світові ринки, ціни знижують, Додатковою причиною зниження цін є сповільнення світової економіки через процентну політику центральних банків і економічні проблеми Китаю.
Суто європейською є проблема зменшення попиту на зерно у Північній Африці, одного з головних ринків пшениці ЄС, через сповільнення їхньої економіки.
Також важливі очікування, покупці до цього активно купували зерно і сформували запаси на декілька місяців вперед. Боялися, що через ускладнену логістику з України не зможуть у майбутньому регулярно отримувати необхідні їм об’єми. Це тисне на попит, якого зараз фактично немає.
Але ціни все ще вище рівня 2021 року, а їхній ріст у 2022 році був спричинений вторгненням росії. Погляньте на графік номер 2 і все стане зрозуміло.
А тепер про те, чому мало економіки і багато політики. Польські фермери не продавали своє зерно, коли ціна на ринку досягла свого піку. Коли з листопада ціни почали знижуватися, вони сиділи на стоках в очікуванні, коли ж ціна відновиться.
Проте віцепрем’єр та міністр сільського господарства Генрик Ковальчик восени минулого року спробував спонукати фермерів зберігати зерно, гарантуючи зростання цін. А ціни не зросли, тому фермери побоюються, що не матимуть місць для зберігання майбутнього врожаю.
Разом з тим протестувальники заявляють, що вони не проти транзитного проходу українського зерна, а заявляють, що:
"Протягом багатьох років ми, фермери, говорили про необхідність розширення портів для задоволення наших потреб. Перевантажувальні потужності були замалі, а тепер до нас додалося ще українське зерно"
Румунські та болгарські фермери виступають не так за припинення ввезення українського зерна, як за збільшення компенсацій від Єврокомісії.
Щодо питання чи дійсно українське зерно не реекспортую, а продають в країнах ЦСЄ. Так, певна частина залишається і це неодмінно впливає на ринок та на ціни в середині цих країн.
Проте це мізер, бо щоб українське зерно йшло саме транзитом через Польщу, а не осідало там, було багато вкладено коштів у розбудову інфраструктури країни. Для цього проклали нові залізничні маршрути, збільшили портові потужності (наприклад, відкрили непрацюючий раніше порт Колобжега). Додаткові складські приміщення побудували у портах Щецин, Гданськ.
А тепер знову до політики, все це відбувалось чи відбувається на фоні пройшовших виборів у Болгарії, та майбутніх виборів у Польщі.
Чим це все закінчується? Проблема набуває такого масштабу, що про неї говорив Зеленський під час зустрічі з Дудою у Польщі. А Україна тимчасово не постачатиме зерно до Польщі, але транзит продовжиться.
Отже, багато в чому українське зерно є лише способом для політичної агітації навколо дуже чутливої теми на тлі війни, щоб польські, румунські, болгарські фермери, отримали додаткові преференції від урядів та ЄС, хоча сам експорт з України хоч і впливає, та не грає головної ролі в зниженні цін.
У цей час дуже важливим стає зерновий коридор, ним ми експортуємо левову частку своєї продукції. (графік 3) Його можливе блокування руснею, може дуже негативно вплинути на нас.
Усі ці події не мають нічого приємного і підштовхують до не зручних питань. Рано чи пізно ми будемо в ЄС, як тоді буде виживати європейське сільське господарство? Це важкі питання і думати над ними треба вже зараз.
Проте ми віримо і не сумніваємось у тому, що рішення буде знайдно і ніщо не зупинить нас на шляху до Європейського Союзу і побудови агроімперії.
@OstanniyCapitalist
Немає коментарів:
Дописати коментар