Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка під час панельної дискусії “Суспільно відповідальні університети” зазначив що "проблеми в університетів від відсутності візії держави: куди прямуємо. Тому університети мають проєктувати, створювати спільну візію для науково-освітньої галузі. Ми готові інвестувати своїх людей в діяльність Альянсу, щоб був якісний GR, вплив на комітет ВРУ, МОН."
Тимофій Мілованов про це не казав у своїй вступній промові, але його аргумент теж був прагматичним: "Не хочемо мати країну без шкіл та університетів після війни"!
Ця думка зокрема для Миколаєва вже зараз дуже співзвучна, бо з 6 вишів - 4 Університети зазнали руйнування корпусів під час ракетних обстрілів за перший рік навали! А будинків середніх шкіл місто втратило 80%.
Тарас Добко, проректор УКУ відмітив що університети в країні мають однакові проблеми, тому спільне їх вирішення буде доречним. Хотілось, щоб університети скрізь по Україні ставали майданчиками обміну думок.
Згадалось як до 2014-го року в класичний Миколаївський університет навіть на поріг не могли завітати лектори та журналісти з поглядами, яки не сповідував багаторічний ректор та його "голуба" партія родом з Донеччини... Бо вони ж могли неприйнятні думки поширювати! Мабуть, Юрій з Дрогобича - ректор Болонського університету в якому вчився Коперник у труні перевертався...
Як зробити життєстійкість частиною інституційної культури університету?
Як зробити життєстійкість частиною інституційної культури університету?
Про це продовжували на наступній панелі. Як стало всім зрозуміло, коли почали вчити у смартфоні то саме вища освіта стала запорукою стійкості та адаптивності. Мій власний досвід наукового керівництва підготовки та захисту бакалаврського диплома разом зі студенткою, яка в минулому вкрай вибірково відвідувала лекції, але спромоглась підгодовуватись та на "добре" захиститись, виглядає як та система що спрацювала в стійкому університеті "Одеська політехніка". Вступив до магістратури вона на додаток за обміном поїхала навчатись до Валенсії.
Університети є спільнотами, які не тільки навчають і досліджують, а й змінюють суспільство. В часи кризи одним з їхніх завдань є не лише реагування на нагальні потреби та запити, а й пророче бачення і конструювання посткризового майбутнього країни. Так університети залишаються джерелами надії, особливо для громад яки потерпіли від війни найбільше. Це стосується й Харківщини та Херсонщини з півднем Миколаївщини. Наші університети готуються до післявоєнного відновлення країни та роль університетів полягає у поверненні талантів в Україну.
Добре, що з'явився прецедент добровільного обідання на принципах сенсів. Класно, що саме недержавний виш почав цю епопею. Маю надію, що в обласних містах передові Університети знайдуть в собі сили створити саме такі центроутворюючі регіональні альянси. Де про якість освіти буде краще дбати. Ще б регіональним адміністраціям вистачило "розуму" сприяти об'єднанню адміністративному, бо чекати цього від Міносвіти - довго, їх клерки якраз й були "креативниками" розмазування рідкої манної каші численних вишів по областях з нечисленним населенням.
В.Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар