Альянс українських університетів започатковує приватний виш

Школа "стійкості університетів" яку минулими вихідними провела на своєму майданчику Київська школа економіки виробила ціле гроно ідей. Головною ініціативою, на мій погляд, став Альянс українських університетів,  це таке об'єднання університетів різних форм власності, що прагнуть як було задекларовано: мобілізувати та залучити ресурси та найкращих фахівців з різних дисциплін для зміцнення та відновлення України. На сьогодні до Альянсу входять шість університетів (в алфавітному порядку): Київська школа економіки, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний технічний університет “Дніпровська політехніка”, Національний університет водного господарства та природокористування, Сумський державний університет, Український католицький університет.
Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка під час панельної дискусії “Суспільно відповідальні університети” зазначив що "проблеми в університетів від відсутності візії держави: куди прямуємо. Тому університети мають проєктувати, створювати спільну візію для науково-освітньої галузі. Ми готові інвестувати своїх людей в діяльність Альянсу, щоб був якісний GR, вплив на комітет ВРУ, МОН."

Тимофій Мілованов про це не казав у своїй вступній промові, але його аргумент теж був прагматичним: "Не хочемо мати країну без шкіл та університетів після війни"!

Ця думка зокрема для Миколаєва вже зараз дуже співзвучна, бо з 6 вишів - 4 Університети зазнали руйнування корпусів під час ракетних обстрілів за перший рік навали! А будинків середніх шкіл місто втратило 80%.

Тарас Добко, проректор УКУ відмітив що університети в країні мають однакові проблеми, тому спільне їх вирішення буде доречним. Хотілось, щоб університети скрізь по Україні ставали майданчиками обміну думок.

Згадалось  як до 2014-го року в класичний Миколаївський університет навіть на поріг не могли завітати лектори та журналісти з поглядами, яки не сповідував багаторічний ректор та його "голуба" партія родом з Донеччини... Бо вони ж могли неприйнятні думки поширювати! Мабуть, Юрій з Дрогобича - ректор Болонського університету в якому вчився Коперник у труні перевертався...
 Як зробити життєстійкість частиною інституційної культури університету? 

Про це продовжували на наступній панелі. Як стало всім зрозуміло, коли почали вчити у смартфоні то саме вища освіта стала запорукою стійкості та адаптивності. Мій власний досвід наукового керівництва  підготовки та захисту бакалаврського диплома разом зі студенткою, яка в минулому вкрай вибірково відвідувала лекції, але спромоглась підгодовуватись та на "добре" захиститись, виглядає як  та система що спрацювала в стійкому університеті "Одеська політехніка". Вступив до магістратури вона на додаток за обміном поїхала навчатись до Валенсії.

 Університети є спільнотами, які не тільки навчають і досліджують, а й змінюють суспільство. В часи кризи одним з їхніх завдань є не лише реагування на нагальні потреби та запити, а й пророче бачення і конструювання посткризового майбутнього країни. Так університети залишаються джерелами надії, особливо для громад яки потерпіли від війни найбільше. Це стосується й Харківщини та Херсонщини з півднем Миколаївщини. Наші університети готуються до післявоєнного відновлення країни та роль університетів полягає у поверненні талантів в Україну. 

Добре, що з'явився прецедент добровільного обідання на принципах сенсів. Класно, що саме недержавний виш почав цю епопею. Маю надію, що в обласних містах передові Університети знайдуть в собі сили створити саме такі центроутворюючі регіональні альянси. Де про якість освіти буде краще дбати. Ще б регіональним адміністраціям вистачило "розуму" сприяти об'єднанню адміністративному, бо чекати цього від Міносвіти - довго, їх клерки якраз й були "креативниками" розмазування рідкої манної каші численних вишів по областях з нечисленним населенням.

В.Головченко.