Нова соціальна організація міст України вимагає нових бізнесів

Миколаїв багато років "рятувався" внаслідок активності малого бізнесу. Мало того, що підприємництво зняло соціальну напругу після розвалу індустріальних гігантів, коли тисячі людей втратили заробіток на суднозаводах, так міський малий бізнес весь час незалежності був постійним інноватором. Від євроремонтів до хімчисток та СТО для європейських авто в місті робили саме вітчизняні підприємці. Не диво, бо коли людина вигадує бізнес вона намагається саме нове взяти й застосувати у своїй пропозиції. Таке можна було спостерігати й у Херсоні. Одеса була значно більшим ринком, бо тут хотіли працювати також найбільш амбіційні національні бренди й міжнародні компанії. Це стосується ритейлу й девелопменту. А що ми маємо після року війни на Півдні?

Міська інфраструктура Миколаєва значно розтрощена ракетним й артилерійським вогнем. Херсон та Каховка продовжують знаходитись під вогневим ураженням майже щодня. Населення скоротилось майже навпіл. Активні громадяни поїхали. В Одесу натомість до 200 тисяч ВПО приїхало. Міські громади в Миколаєві та Вознесенську з Баштанкою та Снігурівкою мають переглядати можливі джерела наповнення бюджетів. Але... 

Міський голова Сенкевич поїхав у Європу на запрошення мережі АНТS, щоб що? Відпочити? Заступника свого з собою взяв, від справ відірвав. А що в місті? Поки нарахування на високі заробітки військових, розквартированих у Миколаєві надходять в міську казну - це добре, але не вічно. Фронт посунеться далі, військові будуть гроші витрачати в інших містах. Що буде з наповненням казни? Бізнес, що залишається вже не мріє про надприбутки, хоча б всі обов'язкові платежі робити й зарплатню сплачувати. Бо кількість саме заможних містян скоротилась значно, які були економічно активні: купували, витрачали. Про заощадження хай болить голова у банкірів.

Багаторічна "милиця" місцевого бізнесу - Центр підтримки бізнесу з початку війни займається найактуальнішою справою - доставлянням та адмініструванням гуманітарної допомоги. Але де інновації? Де нові моделі бізнесу?

Їх немає. По-старому точно не ефективно, а головне безсенсовно. Порти не працюють. Тепер бізнесу треба зосередитись на вироблянні додаткової вартості від операцій з подолання агресії. Найперше - переробляти чи транспортувати величезні купи будівельного сміття, яке утворилось від ракетних обстрілів території. Не в степ та на береги річок/лиманів вивозити купи бетону та цегли, а перетворювати, наприклад  на основу для нових фундаментних будматеріалів. Для цього потрібна координація з військовою адміністрацією та місцевим самоврядуванням. А купа проблем з електрикою? Невже бізнес кмітливість буде зайвою? Корпоративна команда обленерго точно всі "діри" не може заткнути. Ті ж самі проблеми з питною водою...

Багато в яких сегментах нашого життя може вже зараз, до закінчення війни спрацювати бізнес. Привнести інновації. Варто й молоді стартапи підтримувати, щоб підприємці що підростають  не поїхали раніше своєї реалізації. Не шаурменну свіжу відкрити, а  майстерню по ремонту дронів, наприклад. Воєнна економіка взагалі могла б серйозно допомогти Миколаєву. Але поки один НІБУЛОН взявся системно проводити протимінні процедури.

А що з безпечними містами  розміщення? Місто втратило мінімум 4 великих готелі. Де будуть селитись чисельні відправлені у відрядження іноземці та місцеві? Знову в Одесі?

Чи по хатах?

Наявних хостелів може не вистачить.

І це ми тільки  по вершечку айсберга(нових обставин), що насувається на героїчне місто Миколаїв, пробіглись. Без сміливого конструювання нової соціальної організації не обійтись. Запозичення іноземного досвіду - гарна річ. Тільки який досвід можуть нам ззовні запропонувати? 

Табори біженців з Сирії?!

Не той масштаб. Й українці, не той народ, щоб просто стане чекати допомоги. Це вже західноєвропейці пересвідчились за рік перебування вимушеної української діаспори від Вісли до Гібралтару. А коли в місті сконцентрувались сотні родин що поїхали з розтрощеної Олександрівки, чи Партизанського, вкрай важливо створити проєкти, щоб "заякорити" їх в Миколаєві. Працьовиті люди зараз вкрай потрібні зраненому місту. Треба про це подбати. Але кому? Депутати не можуть "поділити" землю та бюджет. Чиновники, хто не поїхав - зайняті повсякденними клопотами. Медіа? Як не борються з кібератаками, то "піарять" героїчні справи влади чи ЗСУ. Громадянське суспільство щось робить, але все більше в культурологічному ключі що важливо, але може існувати поки лише на західні гранти.

Тож маємо дефіцит ідей й координації можливостей. А завдання, нагадаю: змінити соціальну організацію в місті у зв'язку з новими обставинами життя міста. Не забути про численних пенсіонерів, яки не поїхали! Жити тільки на міжнародну допомогу надалі не вийде.

А де до речі головна інвестиційна "няня" та її миколаївський підголосок?

Ну і з нерухомістю вишів треба щось вирішувати. Школи розбиті, а в університетах - порожні аудиторії простоюють. Може балансоутримувач - МОН зайве в оренду місту здасть?

Бачите як багато питань з'являється, коли починаєш "розшивати" проблеми, що війна накопичила в стінах нашої фортеці Миколаїв?

Від того, як швидко будуть вирішуватись вони, залежить утримає свій шанс на "ривок" місто, чи знову піде в "фарватері" популістської політики вправних політиканів.

В.Головченко.