Саме таку дискусію "запустили" представники громадянського сектору тепер в Україні. Саме в час війни стало яскраво зрозуміло, що конструкт УРСР - Верховна Рада, яка була 35 років тому більш декоративним органом квазі-республіки, тепер має докорінно змінитись. Команда з декількох відомих ГО на кшталт Центр політико-правових питань зробили концепцію реформи парламентаризму в Україні. Поки не професійна "тусовка", пересічні виборці не дуже розуміють чому на 4 десятку років експлуатації сьогоднішньої парламентської моделі її треба модернізувати. Хоча - більшість тих, кого звуть виборцями, не зовсім задоволені результатами роботи ВРУ.
Пропонується не тільки зміна назви парламенту на "Національну Раду", але й регламент підстав розпуску. І взагалі, демократія - це не тільки вибори. Вкрай важливо підсилити систему парламентських комітетів, яки мають політику формувати. А різні процедури, як погоджувальна рада, та права опозиції мають бути чіткіше виписані. Доречно також переглянути вікові рамки набуття депутатства. Вільний мандат?
Якщо підсумовувати перше знайомство з всіма пропозиціями цієї перезрілої реформи: є бажання комплексно осучаснити парламент України, щоб він більш ефективно слугував національним інтересам. Спробуємо й про кількість представників народу посперечатись.
Як не в якої іншої реформи що було за останні 9 років в Україні, ця вимагає максимально прозорої та рясної комунікації. В першу чергу з "молодою кров'ю" а не пенсіонерами, яки навіть не сплачують практично податки. І не кажіть, що молоді (вдумливої) не цікаво яким буде парламентський устрій в державі.
С.Лиманов.
Немає коментарів:
Дописати коментар