Першого лютого пахнуло відлигою та більшовизмом. Якби Коломойського розстріляли під час обшуку, задоволення виявилось більше сумнівів – «собаці – собача смерть», як казали наші діди. Хоча ми не знаємо, чи є у слідства вагомі докази його провини. Що знайшли у громадянина невідомо якої країни? Чи буде суд над олігархом, який зіграв брудні ролі в українській економіці та політиці? І якщо відбудеться правосуддя, то який шанс, що державі повернуть величезні суми, названі у пресі, але не підтверджені жодним офіційним документом.
До обшуків у мене упередження. Вони завжди натікали на історичну пам'ять про царську охоронку, пролетарське правосуддя у вигляді НКВС, окупаційну владу і всілякі розборки сучасності, іменованих народом у «маски-шоу». Нечасто траплялися позитивні підсумки цього заняття, коли в пресу викладали картинки з купами грошей, наркотиків, зброї тощо. Зазвичай усе закінчувалося вилученням якихось незрозумілих паперів.
Таким папером цього разу виявилася записка (ймовірно св. Миколаю), де жінка з податкової служби Києва виклала свої бажання. Досить скромні для її рівня, оскільки норкові шуби і мільйон баксів це вже здійснене бажання багатьох податківців нижчих щаблів. Чому у своїх бажаннях не зафіксувала перемогу України у війні? - обурюється наш справжній громадянин, знаходячи провину у жлобській, але невинній записці. А що людина, не здатна хотіти мільйон і перемогу? Може, вона впевнена у перемозі, а в мільйоні – ні. Може бути все, що завгодно в особистих записах, які однаково конфіденційні для дурних і розумних, багатих і бідних. Інакше докотимося до більшовизму, коли нам вказуватимуть від імені народу чого хотіти й що класти під подушку.
Тож! Хто злив у пресу документ, який не має відношення до справи? Це ж грубе порушення процесуальних норм, як кажуть фахівці. Поставлю питання ширше. Для чого знімається кіно до масового перегляду під час делікатного процесу? У демократичних країнах можуть зняти поліцейське коло, що оточило маєток. Трампа обшукували багато разів, але я не бачив співробітників ФБР, які б трясли гардероб Мелані й публікували її особисті нотатки. Обшукуючи не варто принижувати, це не правова метода.
З листопада по сьогодні ми спостерігали безліч обшуків. З ними СБУ відвідувало далеко не шановні будинки та культові споруди. Виявили лише пару відстійних брошур та свідчення одностатевого кохання. Те й інше не є криміналом. Тепер ось знайшли записку бажань.
Чи варто було на таку справу відряджати безліч оперативних працівників? Тут, здається, хтось накосячив. Порожній обшук – прокол слідства. А якщо знайшли щось таке, що не підлягає розголосу, то навіщо кіно знімати?
Суспільство повне обуренням всіма цими хабарниками, корупціонерами, батальйонами «Монако», «Дубай» тощо. Це зрозуміле відчуття, особливо під час війни. Але ж помилки у слідчих діях можуть у суді стати виправданням обвинувачених. Тобто крім картинки обшуку за для розлючених очей нічого іншого може й не статися.
О.Прилипко.
Немає коментарів:
Дописати коментар