Що робити з розтрощеними українськими містами?

 

Як нам відновлювати розтрощені українські міста?

Цим запитанням зайнялись вчора публічні вітчизняні візіонери Ю.Романенко, Арестович й філософ Дацюк. Цей передріздвяний стрім викладено на сервісі відеоблогів. Кожний може витратити годину свого життя, щоб увімкнути власну думку.

Дійсно, як відновлювати розбиті війною міста? А головне: нащо?

Якщо у випадку Миколаєва, який тільки підтвердив свою місію на Півдні - слугувати фортецею на стику степу й моря - немає ніяких питань! Треба на тому самому місті відновлювати місто. Не всі 3 розтрощені університети, з 4-х, але точно націоналізувати ЧСЗ та відновлювати кораблебудування. То деякі міста на сході не варто як поселення при заводах чи шахтах створювати знову, бо індустріальна епоха на Донеччині закінчилась! Хто це не зрозумів ще - мають ледачі мізки.

Міста України, яки зізнали руйнування від росіян мають відновлюватись й пере закладатись з урахуванням тієї місії, яку вони мають в 21-му сторіччі нести. Добре, коли як у випадку з Очаковом - місто - фортеця в гирлі лиману, затока моря й 2-х найвеличніших українських річок: Буга й Дніпра. Ніякої іншої ролі ніж військовий порт на фронтирі, за 5 сторіч не "пристало цьому місту. Херсону варто над осучасненням місії попрацювати. Але з урахуванням що найбільш активні та інтелектуальні поїхали з берега Дніпра, варто організувати хоча б заочний мозковий штурм.

Фото Д.Сліжа

Дискусія, яку розпочали панове дієві технологи варта продовження. Міські та регіональні змі можуть здається підтримувати на своїх шпальтах та каналах суспільну дискусію: "Яким бути містам що постраждали у війні, та як їх відновлювати?"

Розмова ця важлива з урахуванням того, що деякі відновлювальні роботи можуть вартувати значно коштовніше, ніж прокладання чи побудова нових. Перше що спадає на думку - водогони. Миколаїв перший через цю артерію постраждав. Але це до війни місто відмовилось від власних джерел заповнення водосховища питної води, та скористалось "люб'язно" прокладеним МГЗ з Дніпра. А також, мало до 37% втрат води по міських трубах і... Кожного року закладав Миколаївводоканал у тариф на споживання ці величезні втрати й ... робив по декілька кілометрів на рік заміни труб. Очаківська, чи Снігурівська саги про водопостачання мають свої сумні історії. Чому я про воду згадав?

Бо для південних міст України найуразливішим питанням існування великих поселень людей буде ще довгі роки залишатись саме водопостачання. Температури на планеті підвищуються, річки втрачають ресурс, штучні водосховища насправді не економлять воду, а збільшили "дзеркало" води, а значить - кількість випаровування. Плоди індустріалізації по Дніпру будуть у цьому сторіччі мешканцям українських міст боком виходити. Як і ця війна, яка, мабуть, стала ідеальним штормом для  спадщини промисловості УРСР.

навчальний центр одного з судозаводів

І для того, щоб власне український бізнес нарешті отримав ринкові гроші на свою гіперактивну діяльність, а не розповсюджені чиновниками КМУ по рідні й кумам. А це ми ще торкнулись виробництва зброї, до якого варто місцевий бізнес "допустити", він точно швидше налагодить виробництво патронів для стрілецької зброї, ніж Укроборонпром.

Суднобудування в гирлі Буга, як і тисячу років тому буде доречно саме у Миколаєві, але його треба наситити інноваціями та підвищити ефективність, бо кількості працівників, що була 50 років тому, вже не досягти. Великі втрати та чинна демографічна ситуація, вимагають в містах дуже ощадливого розрахунку на робочих мешканців. Пенсійними хуторами, наші міста точно не мають бути, бо тоді нема ким буде відновлювати розбите війною. Добре, якщо вдасться освіту відновити за новими стандартами, а не по лекалах розвинутого соціалізму (що там з віком ректорів міських вишів?).

Всі ці завдання точно не доречно виконувати теперішніми командами так званих міських управлінців. Як вони бруківку стелять ми вже всі побачили! Депутати місцеві свою анемічність теж яскраво репрезентували 10 місяців гарячої фази війни. Виклик часу: залучити найбільш ефективних й відданих містам менеджерів з досвідом  та величезним бонусом за виконання амбітних завдань. Банального "розпилу" західної допомоги, чи навіть репатріації від загарбників не має бути! Корупційна бацила має по війні піти за російським воєнним кораблем, який до речі, народився у Миколаєві під назвою "Слава".

В.Головченко.