Список унікальних рослин, які опинилися на межі вимирання внаслідок повномасштабної збройної агресії росії в Україні склали професійні ботаніки громадської організації «Українська природоохоронна група». До списку ввійшли понад 20 рідкісних рослин із Червоної книги України. Для охорони таких видів створюють заповідні території. За їхнє знищення передбачена відповідальність.
«На окупованих росією територіях і там, де відбуваються масштабні обстріли, є рослини, які не поширені більше ніде в світі. Якщо вони загинуть під час війни, то ми втратимо їх назавжди», - розповів експерт Української природоохоронної групи Віктор Скоробогатов.
Унікальні волошки Миколаївщини
Рідкісні волошки ростуть на останніх клаптиках піщаних степів Миколаївської області й більше ніде на планеті. Ці рослини вважають вузьколокальними ендеміками Північного Причорномор’я, бо їх можна зустріти лише в межах цієї території - на піщаних степах пониззя Південного Бугу та Інгулу навколо міста Миколаєва.
Існує три близьких види унікальних нижньобузьких волошок: волошка білоперлинна (Centaurea margarita-alba), волошка перлиста (Centaurea margaritacea) та волошка первинноперлинна (Centaurea protomargaritacea). Усі види занесено до Червоної книги України. Утім, незважаючи на їхню рідкісність, їх досі не включили до жодного міжнародного охоронного списку.
Але степові ділянки, де вони ростуть, вважають унікальними оселищами, які охороняють згідно з Резолюцією №4 Бернської конвенції.
«Для охорони волошок науковці запропонували створити 5 територій в складі Смарагдової мережі (Emerald Network). Одна з них - «Нижнє Побужжя» вже затверджена постійним комітетом Бернської конвенції. Очікують на це рішення ще 4 території: “Галицинівські піски”, “Миколаївське Побужжя”, “Вознесенське Побужжя”, “Долина річки Інгул”», - розповів експерт Української природоохоронної групи Віктор Скоробогатов.
Волошка білоперлинна
Один із видів волошок назвали «білоперлинна», бо її квіткові кошики білого кольору й схожі на перли. Вона росте в трьох місцях неподалік Миколаєва: в околицях сіл Ковалівка, Михайло-Ларине та Баловне. Біля села Баловне розташоване єдине місце зростання цих квітів, що не має природоохоронного статусу. Тому саме там волошці білоперлинній найбільше загрожує знищення.«Декілька років ми намагаємося добитися надання цій території заповідного статусу. Від початку повномасштабної війни ця місцевість постійно знаходилася в зоні ризику через регулярні ракетні обстріли. Нині саме ця ділянка площею понад 20 гектарів є найбільш збереженим у світі оселищем волошки білоперлинної. Бо тут піщаний (псамофітний) степ найменше змінився, в порівнянні з іншими місцями, де ростуть ці квіти», - розповів еколог Віктор Скоробогатов.
25 серпня 2022 року в Андріївському заповідному урочищі, де росте волошка білоперлинна, виникла масштабна пожежа. Між штучними насадженнями сосни тут розташовані ділянки піщаного степу з рідкісними видами рослин, які, так само, як і волошки, загинули під час пожежі.
Квіткові кошики волошки перлистої також нагадують перли, але темнішого кольору. Цей вид занесено до Червоної книги України зі статусом “Зникаючий”. Раніше волошка перлиста росла в заказнику “Петрово-Солониський” в пониззі Південного Бугу. Але внаслідок заліснення та розорювання, ймовірно, цей вид там цілком зник.
Нині єдине місце в світі, де росте волошка перлиста - урочише Мішково-Погорілове неподалік Миколаєва. Це цінна заповідна територія, бо серед штучних лісових насаджень на галявинах збереглися ділянки піщаних степів. Окрім волошки перлистої, тут ростуть і інші ендеміки піщаної флори (жовтозілля дніпровське, козельці дніпровські та інші рідкісні рослини).
«На жаль, внаслідок необдуманої державної земельної політики більшу частину піщаних ділянок заповідної території віддали в приватну власність. За нашими зверненнями в 2021-му році році заповідні землі повернули в державну власність. Проте інші, найбільш цінні ділянки, що не мали природоохоронного статусу, вже остаточно знищили», - розповів експерт Української природоохоронної групи Віктор Скоробогатов.
Волошка первинноперлинна
Волошка первинноперлинна має найбільшу популяцію серед інших видів Нижньобузьких волошок.
Росте в межах Балабанівської та Галицинівської піщаних арен, які від початку повномасштабного російського вторгнення внаслідок обстрілів горіли майже щодня.
«Сума збитків внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря через пожежі на цих землях, що є територією Державного підриємства «Миколаївське лісове господарство», становить понад 700 мільйонів гривень», - сказав Віктор Скоробогатов.
За словами природозахисника Віктора Скоробогатова, пожежі в штучно зміненому оселищі також призводять до появи агресивних чужорідних видів. Наприклад, волошки розлогої, яка активно гібридизує з перлинними волошками, розчиняючи їх у собі.
Найбільше пожеж було в періоди цвітіння та плодоношення цього виду волошок, що унеможливлює стабільне існування виду. Бо в таких несприятливих умовах волошки могли не дати насіння.
«Наше завдання - зберегти рідкісні волошки для нащадків. Ми вкотре направили запити до Міндовкілля щодо стану створення заказників на піщаних ділянках степу, які ми обстежували разом із колегами Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного Національної Академії наук України. Окрім того, ми розповідаємо лісівникам про економічну доцільність заповідання цих територій. Бо вважаємо, що не можна прирівнювати цінність зникаючих видів і оселищ до цінності продукції лісової промисловості. Заповідання цих ділянок є важливим кроком. Принаймні для їхнього збереження від знищення в тилу», - розповів Віктор Скоробогатов.
Волошка – квітка-символ міста-героя Миколаєва
Втрата рідкісних рослин Північного Причорномор’я – це не лише втрата унікального генофонду життя на Землі. Це втрата частини української ідентичності, - вважає головна спеціалістка управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОВА Марина Романенко.
«Ці волошки вже є одним із неофіційних рослинних символів Миколаєва, бо асоціюються саме з нашим регіоном. І, сподіваємося, що в майбутньому організуємо кампанію з вибору квітки, що символізуватиме, в тому числі, героїзм та опір нашого міста російській агресії. На мою думку, саме унікальна волошка, тендітна й водночас життєстійка, переможе в цьому конкурсі», - сказала Марина Романенко.
Подібну кампанію вибору квітки-символу в 1967-1968-му роках організували представники Товариства Охорони дикої природи в Естонії. Символом країни обрали волошку синю. Колір квітки в радянські часи асоціювався із забороненим естонським прапором-триколором. Тому сприймався як символ спротиву.
Традиція шанобливого ставлення до волошки притаманна українській культурі. Наприклад, щоб привернути увагу до необхідності зберегти первозданну природу для нащадків, в часи коли розорювали все більше степів заради збільшення врожаїв, поет Максим Рильський написав вірш «Лист до волошки» (1956 рік).
«Поет звертається до квітки як до людської особи. Він бачив у цій ситуації гостру драму – у волошки забирають її дім, розорюють землю, де вона росла протягом століть, вважаючи її не окрасою полів, а шкідливим бур’яном. Поет, співчуваючи квітці, шукає вихід із безвихідної ситуації – як можна зберегти красу первісної природи й водночас, задовольнити прагнення людей мати більше користі з цих земель та вищі врожаї?», - розповіла природозахисниця Марина Романенко.
Унікальні українські степові квіти вишили для виставки в Польщі
У польському місті Ольштин на скатертині вишили рідкісні рослини Північного Причорномор’я, які опинилися на межі зникнення через війну.
Майстриня вишивки Тетяна Ведмедюк розповіла, що в Ольштині для українців проводять безкоштовні майстер-класи з вишивання в рамках Програми інтеграції українських біженців Федерації громадських організацій Вармінсько-Мазурського воєводства FOSа.
«Під час одного з занять учасники розповідали про регіони, звідки вони приїхали. І я дізналася, що в Миколаївській області є декілька унікальних рослин, які опинилися під загрозою зникнення через війну. Тоді й з’явилася ідея вишити ці рослини для виставки», - сказала Тетяна Ведмедюк.
У проєкті взяли участь 20 вишивальниць та їхніх дітей із різних регіонів України та Польщі. Головна мета акції - популяризувати ідею про те, що збройна агресія росії в Україні безжально руйнує всю планету. Фотографії рослин, які вишивали, надіслав природозахисник із Миколаївської області Віктор Скоробогатов.
«Ми вперше побачили ці рослини на фотографіях, ми також раніше не знали, наскільки цінними вони є для всіх українців і яких колосальних зусиль доклали природозахисники, щоб зберегти ці квіти. Під час виставки робіт декілька людей сказали, що коли закінчиться війна, поїдуть до Миколаєва, щоб на власні очі побачити ці дивовижні степові волошки – символ незламності й надії», - розповіла майстриня вишивки Тетяна Ведмедюк.
Скатертину представлено на виставці вишитих робіт у Світлиці Кафедрального собору Покрови Пресвятої Богородиці в місті Ольштин Вармінсько-Мазурського воєводства.
Тетяна Бакоцька/
Немає коментарів: