Доволі довго я сам був схильним вважати, що ВПК СРСР дійсно був на щось здатний. Причина проста - історія Корольова та чисельні західні публікації про видатних вчених, особливо з українських земель. На додачу, ВПК дійсно був забезпечений високим людським капіталом, значними ресурсами та фінансуванням. Економічний історик Роберт Ален у своїй книзі писав:
Як в металургії, так і в машинобудуванні основною причиною невдач був низький рівень інновацій в цивільному секторі, а також боротьба за кращі кадри та кращі виробничі ресурси з боку військово-промислового сектора [1].
Тобто частково жахливі товари народного вжитку СРСР можна було пояснити тим, що всі мізки працювали на ВПК. Втім, як зазначає інший історик економіки, вже радянсько-російський Ханін, за американським даними перегони були далеко не на користь червоної імперії:
До кінця періоду тут виросло відставання. Космонавти США першими висадилися на Місяці, незважаючи на величезні зусилля СРСР випередити їх. Війна в Лівані 1982 року виявила слабкості радянської авіаційної техніки. За американськими даними, з двадцяти найважливіших перспективних оборонних технологій СРСР лише по одній випереджав США, у трьох – був співставний, у дев'яти – відставав, у семи – відставав безнадійно [2].
При цьому саме відставання, яке стало куди більш очевидним у 80-ті роки, про що говорять чисельні публікації того ж ЦРУ (про мікроелектроніку і тп.), почалось вже у 60-х роках. Про це, зокрема, зазначає А. Федосеєв, на якого посилається, власне, Ханін:
Про це дуже переконливо на прикладі насамперед військової електроніки писав великий фахівець у цій галузі А. Федосєєв, який добре знав процес наукових досліджень. За його спостереженнями, що стосуються 60-х років, більша частина розробок військової техніки укладалася в наступну схему:
1) сьогодні з'являються відомості чи зразок нової техніки з-за кордону;
2) два-три роки військові та партійні організації усвідомлюють значення цього факту;
3) рік-два займає «організація» урядового рішення та «втикання» розробки до відповідного інституту або конструкторське бюро (КБ);
4) рік-два – технологія;
5) два-три роки - пуск у виробництво;
6) рік-два - використання озброєння.
Звісно, на момент прийняття на озброєння виріб безнадійно застаріває, і все починається з початку. На підтвердження А.Федосєєв наводить численні приклади запозичень в галузі військової електроніки [3].
Варто відзначити, що на копіювання технології теж потрібно мати виробничі потужності та кадри, але все пояснювати так, то можна проникнути розумінням і до тих, хто вправно підробляє паперові гроші. То чому ж вчені СССР перетворились на копіпастерів? Все доволі просто: стимули були викривлені, ініціатива радше отримала б проблеми, а не винагороду. Знищення капіталістичних принципів вбило будь-які шанси СРСР на конкурентоздатність в індустрії, на яку працювали десятки мільйонів людей. Історія радянських кібернетиків чи винахідників, про яких писав Лоуренс Грехем у своїй книзі «Lonely Ideas: Can Russia Compete?», це лише мала частка того жаху, який несе за собою "рускій мір".
Висновок. Я можу лише вкотре зазначити, що авторитарні чи тоталітарні режими не є ефективними, як на них не дивись. Вони дійсно здатні зробити певний стрибок, але рано чи пізно через свою природу сповільнюються, а невдовзі - стагнують. Є простий емпіричний факт: не існує розвинених економік, де немає інклюзивних економічних та політичних інститутів (нафтові монархії - зовсім інша тема). Навіть СРСР, який поставив все на оборону, "в суху" програв США. Тому бережіть демократію та економічні свободи.
Література:
1. Роберт. С. Ален. От фермы к фабрике. С. 277
2. Ханин. Экономическая история России в новейшее время. Т1. С. 499
3. Ханин. Экономическая история России в новейшее время. Т1. С. 225
Немає коментарів: