Написати про твори Тетяни Молодої було доволі складно, бо, здається, зовсім недавно в неї була виставка… Де домінував живопис, на щастя цього разу вперед висунулися її об’єкти. І вони мені подобаються, усі (!). Але писати було й простіше, через те, що пані Тетяна – україномовна.
Сама ж виставка стала, і не тільки для мене, ВІДКРИТТЯМ. Бо як виявилося зовсім поруч з моїм житлом існує бібліотека №1-імені Багрицького, Одеської ЦБС для дорослих. Я її не помічала через назву, бо щось це прізвище поета, як на мене, суто прокомуністичне. Сто років тому він оспівував діяння комунізму, що не викликало ніякої симпатії. Але виявилося, що там справді існує можливість демонструвати артоб'єкти.
Прикладом три фігури втілювали огиду, безпорадність та безглуздість. Зовсім не страшні, але дуже, ДУЖЕ якісь вони неприємні. На противагу пост-Приймаченкових об’єктів. На щастя пані Молода додала два твори суто позитивні, – і через пофарбування, і завдяки самій ліпці/фігурам; до того ж їх ХОТІЛОСЯ носити під пахвою, тримати за хвіст, хоча й було побоювання: чи не відвалиться? Адже зроблені вони з пап’є-маше!
Задоволення майстрині створили дітки, що принесли та дарували автору свої маненькі твори, бо саме вона їх навчала у своєму майстер-класі. Зрозуміло, що вони були ще більш наївні, але позбавлені псевдофольклору.
До того ж в експозицію була додана доволі цікава та складна графіка, також подана відокремлено.
Дивувало, що прийшло доволі багато людей, вони відшукали завдяки мисткині бібліотеку!
А ініціатива цілком належала Катерині Шарковій, яка потім намагалася реабілітувати Едуарда Багрицького (мені навіть довелося записатися у бібліотеку і взяти додому його маненький томік). Вдома ця збірка виявилася все одно надто вже прокомуністичною, хоча чого ще очікувати від серії «Бібліотека поета» 1956-го року…
Але зустріч з творами Тетяни Молодої та «відкриття бібліотеки» все одно є позитивом. Пані Шаркова зазначила, що їх галерея відкрита до співпраці з митцями та що бібліотека означає не лише книжки, але й просвіту, в галузі мистецтва також.
Уте Кілтер,
фото автора.
Немає коментарів: