Інформаційний простір міста вимагає модернізації

Коли людина живе у місті, а навколо нього інформаційне море. Він і генератор інформації, і реципієнт, а дехто ще з цієї інформації харчується. Інформаційний простір поєднує населення міста, спрямовує його діяльність, створює міську єдність та загальну ментальність. Жодні лиха, природні катаклізми не можуть знищити місто, якщо у нього є історія, традиції, сформовані та зміцнені внутрішні та зовнішні зв'язки. Але що відбувається в місті коли війна на його околицях?

Місто має так організувати свій інформаційний простір, щоб кожен відчував себе захищеним і має право на повноцінне життя в ньому. Формальні медіа лише частково формують сьогодні інформаційний простір у місті. Обмеження на інформування - надбання воєнного стану. Не можна координати та зайву інформацію розміщувати у вільному доступі. Багато городян з високими комунікативними здібностями поїхали. Саме вони, а не миттєві симпатики формують бренд-інформаційну субстанцію, за якою впізнають місця, міста. Вчора їх ще називали "пліткарями", а сьогодні вони - блогери. Частина з них - соціально активні, це миколаївці побачили по різного роду волонтерських компаніях перших місяців війни.

Багато змін відбулося у житті мешканців прифронтового міста, навчилися обережно працювати з інформацією, кожен на своєму місці. На побутовому рівні це найчастіше відчувають жителі міст, які мають будь-які питання до влади, а міські чиновники не особливо поспішають інформувати та просвічувати городян: як жити далі? Абияк виходить інформувати про гуманітарну допомогу й пункти розподілення питної води. Трохи краще про фармацію, бо там зазвичай купують.

Тепер справа за малим – навчитися адвокатувати перед воєнною адміністрацією, що частково заміщає місцеве самоврядування, просунуті думки небайдужих громадян. Як зробити щось краще Не як завжди косити суху траву, а також заповнювати радіатори опалення, а ефективніше гроші використовувати. Спільнота фахівців інформаційної сфери має намір розгорнути у Миколаєві широку кампанію щодо вдосконалення доступу громадян до інформації. Бо це ключ до підвищення ефективності спротиву, а не тотальне приховування скільки й де тушонки завезли в місто за гуманітарною допомогою.

Потрібна стратегія змін міської інформаційної політики, а згодом - операційний план впровадження. Завдання ніхто нікому не ставить – громадські активісти відчувають, що це їхня робота. У тому числі важливо приділити увагу поширенню міської інформації у зовнішнє середовище, його швидше за все необхідно розширювати користуючись використанням міжнародних мов спілкування, а також більш чіткого позиціювання на глобальні гуманітарні цінності. І тут роботи вистачить усім: школярам, ​​студентам, середньому класу. Важливо вміти організовувати міжсекторну роботу. Навіть серед тих, хто переїхав до Одеси чи навіть за кордон. Для інформації кордонів немає… Поки ми бачимо лише відео мера чи голови адміністрації, зрідка - інтерв'ю заступників. Купа кричущих питань цивільних залишається поза увагою коментарів прес офіцер.

Напередодні опалювального сезону воєнного часу вкрай важливо чітко артикулювати що позаторішні тарифи на опалення, а головне - градуси, неможливі. Конкретна інформація вкрай небезпечна для популістів, яки хотіли б надалі “серфити” повз складні питання. Автори дезінформації зі стану ворога поводять себе десь схоже: “чіпляються” за негаразди, а проактивність не “помічають”.

Тільки не треба всі завдання з інформування громад вирішувати шляхом експлуатації вкрай пере виснажених журналістів. Глобальна соцмережа, як і тг-канал всі питання по інформуванню не закриють. Маємо налагодити систему інформування, модерну й дієву - для перемоги!

В.Головченко.