Сьогодні вночі був «знесений» монумент «солдатам правопорядку» (в народі «пам’ятник чекістам»). Він представляв собою триметрового воїна в будьонівці з мечем в одній руці і щитом в іншій. В день міліції до цього монументу приходили ветерани мвс.
Трішки історії.
Монумент був збудований в 1977р. на меценатські гроші на честь 60-річчя «совЄтской» міліції і присвячений «всероссийской чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией и саботажем» (чекисты), які пали в боях за «родину» в роки війна, а також загиблим при виконанні службового обов’язку. Ініціював будівництво тодішній генерал міліції м.Миколаєва Дзюба. Згодом планували ще поставити стели з іменами загиблих міліціонерів. Але потім мабуть забули.
В лютому 2016 р. громадські об’єднання вимагали знести цей монумент, як згадку про комуністичне минуле. Але голова відділу «охорони культури» міської влади Ірина Бондаренко заявила, що направила в МінКульт запит щодо уточнення переліку пам’яток культури. Потім з Українського інституту національної пам’яті прийшов лист з роз’ясненням, що монумент підлягає демонтажу. Сєнкевич запропонував все ж таки залишити пам’ятник.
Тобто ніхто з діючої влади не зміг взяти на себе відповідальність. Тиждень тому представники «Народного руху» намагалися знести монумент, маючи для цього всі дозвільні документи. На захист «міліціонеру в будьонівці» прийшли ветерани міліції. І я їх також розумію. Бо це місце яке уособлює всіх загиблих при виконанні службових обов’язків. А де їм ще згадувати про цих людей? Де їм згадувати про минули роки своєї праці?
Що ми маємо тепер?
А тепер – вибух вночі, вибиті шибки, понівечені фасади, багато балачок і лють деяких людей. А ще привід для рашистських сайтів знов написати для Zдовбанутих, що ми «нацИки». (Ну, то таке, вони це й без будь-якого приводу роблять. Але).
Як це сталося? Два варіанта.
Перший. Монумент знищений внаслідок прильоту ворожої ракети.
Ми всі бачили вирви після «прильотів», тому я виключаю цей варіант.
Другий. «Прибрали чекіста» самі. (І тут питання хто і як).
Судячи з вигляду монумента «після», зрозуміло, що це треба було притягнути сходи, або якесь спорядження, щоб піднятися на гранітний п’єдестал і закласти вибухівку на самого «мідного міліціянта». Чи можливо це зробити так, щоб ніхто не побачив? Риторичне питання. (Чи можливо, щоб це зробили «ліві» люди, без згоди влади? Навряд).
Отже латентна імпотенція і байдужість влади до багатополярності думок містян з даного питання призвела до того, що пам’ятник був зруйнований вночі. (Ховаючись, анонімно, у варварський спосіб, безжально до жителів мікрорайону, і без того стомлених і доведених до відчаю і нервових зривів через постійні обстріли і вибухи. Якщо вже вирішили ховати свої обличчя і ховатись від денного світла, можна було демонтувати пам’ятник і зберегти хоча б мідь, з якої він був відлитий. Чи, може, так і було, а вибух – цинічна операція прикриття, щоб ніхто і кінців не шукав).
А могла б і не статися ця подія. Якби в не такому і далекому 2016 розробили узгоджений з «прихильниками» монумента макет нового пам’ятника, а згодом і встановили на місці сьогоднішніх подій, новий монумент, де були б викарбувані усі імена загиблих при виконанні службових обов’язків.
Ох, про що це я? Ах, Да… Якщо бабка була би дідом….
Ю.Міскевич.
Від редакції: у викладеній автором хронології навколо пам'ятника "втрачена" важлива деталь: ексміліціонер О.Савченко, який був у 2016-му головою Мик.ОДА особисто порадив "прибрати" зі списку на декомунізацію цей монумент.
Немає коментарів: