Все почалось 22 вересня 2022 року, коли переді мною постало питання: "Чи бачать чиновники, що відбувається із миколаївськими приватними перевізниками"? Щоб відповісти на це питання, я подав запит до Миколаївської міської ради. Питання були більш-менш прості, але чіткі та зрозумілі, на всі з них я був готовий отримати відповідь.
Знаючи, що під час воєнного стану рух громадського транспорту на одному з напрямків є нестабільним, я поставив три простих питання: скільки транспортних засобів обслуговують автобусні маршрути на тому напрямку, та чи змінилась кількість транспортних засобів у зв'язку з впровадженням воєнного стану; який актуальний інтервал руху; чи планується бодай якесь оновлення рухомого складу, або зміна перевізника у найближчі три роки. Запит можете побачити нижче, у форматі картинки.
Відповідь я отримав вчасно, але, як потім виявилось, деякі мої питання проігнорували, і навіть не написали чому; на деякі знайшли звичайну відписку (вода), а на деякі відповіли зовсім некоректно (певно так, як це має бути прописано в документах, а не як відбувається насправді). Відповідь теж дивіться у фото нижче.
Рубрика "Запитання та відповідь". Дійові особи: журналіст (Ж) та заступник міського голови (З).
Ж: "Скільки автобусів на маршрутах 23, 42 та 86?"
З: "На кожному з маршрутів по два транспортних засоби."
Ж: "Чи змінилась кількість автобусів у зв'язку з впровадженням воєнного стану?"
З: [відповіді немає, запитання проігнороване]
Ж: "Який актуальний інтервал, або ж розклад руху на даних (вищезазначених) маршрутах?"
З: "На кожному з маршрутів однаковий інтервал у 30 хвилин (кожні 30 хвилин відправляється автобус з кожної кінцевої - Ж)."
Ж: "Чи планується на даному напрямку зміна перевізників у найближчі три роки?"
З: (стисло) "У разі порушення правил договорів, приватних перевізників буде замінено на інших". В додаток до цього було написано "будемо покращувати громадський транспорт" без будь-якої можливої конкретики.
Якщо детальніше оглянути відповідь, помітимо опис маршрутів, окрім їхніх номерів є також і напрями руху. На 42-му маршруті однією з кінцевих вказана вул. Погранична, 246 (Автовокзал "Миколаїв"), хоча фактично маршрут №42 дублює маршрут №23, тобто насправді довший маршрут не функціонує та існує лише на папері та на табличці, і також збільшує недостатню кількість потрібного рухомого складу. Якщо фактично спробувати дістатись від Пограничної, 246 до Великої Коренихи, то не вийде сісти на автобуси маршруту №42, бо його кінцева (не за документами) знаходиться на кінцевій маршруту №23 (Сервіс Google Maps пропонує дістатись від однієї до іншої кінцевої маршруту №42 лише з пересадками, що й відповідає дійсності).
Якщо добряче пошукати, то можна знайти актуальну таблицю маршрутів за 2021-2022 роки, в якій детально (але з помилками) розписано все про 42-й маршрут, зокрема кінцеві та маршрут слідування, а також протяжність маршруту. Перша ж помилка в документі - останній пункт слідування: вулиця Очаківська, 1 знаходиться за 8 кілометрів від вказаної в документі (і реальної теж) кінцевої. Друга помилка - протяжність маршруту: в реальності маршрут довший на 2,7 км (замість 18,5 км має бути 21,2 км).
(мал. 1)
(мал. 2)
На мал. 1 показано, як насправді має виглядати маршрут 42, а на мал. 2 показано фактичну схему маршрутів 23 і 42. Себто маршрут 42 без жодних погоджень із міською радою скоротили на 6 кілометрів. “До кого звертатись, що з цим робити?” – ми розберемось трохи пізніше.
Міська рада заявляє, що на кожному з маршрутів по 2 транспортних засоби, але рухаються вони з чітким інтервалом у 30 хвилин. Дізнаймось, чи можливо таке? Щоб повністю проїхати маршрут №23, знадобиться в середньому 30 хвилин; якщо на маршруті 2 машини, і вони одночасно відправляються з кінцевих, то під час прибуття на кінцеву, маршрутка одразу ж повинна їхати в місто. При будь-якому форс-мажорі інтервал збивається. В жорстких рамках 23 маршруту це можливо, але насправді після прибуття на кінцеву - водії їдуть на відстій. Як? Нагадаю за фіктивний 42-й маршрут, який теж в цьому бере участь. Якби ми брали цей маршрут окремо, як про це нам пише заступник міського голови, то він тривав би довше, і дві машини ніяк не змогли б впоратись із 30-хвилинним інтервалом. Більш дивна ситуація із маршрутом №86, проїхати який займає в середньому 55 хвилин в одну сторону. Як із двома машинами на маршруті перевізник має створити умови для 30-хвилинного інтервалу? Цікаво.
Розкриваю карти. Ніякого півгодинного інтервалу не існує (як і окремого 42-го маршруту). Вже десятиліттями у цих маршрутів існує розклад руху. Так, він був ранковий та вечірній, а між ними інтервал 20-40 хвилин, але з настанням воєнного стану, в обох маршрутів є розклад руху на весь день. Не просто так я питав у чиновників актуальний інтервал або розклад руху. Цікаво, чому про ці ініціативи нічого не знає міська рада? Прикріплюю фото із загальнодоступної групи у Viber з диспетчерами маршрутів.
Якщо правильно порахувати, то спільний інтервал маршрутів (23 і 42) до Великої Коренихи складає ~60 (35-80) хвилин. Це вдвічі перевищує заявлені міською радою цифри. Інтервал на маршруті №86 складає цілих 105 (60-150) хвилин, аж ніяк не 30 хвилин! В довоєнні часи цей маршрут і не мав такого інтервалу, у нього завжди був розклад, за яким, інтервал складав 40-80 хвилин.
Як із цим усім трафіком пораються 4 транспортних засоби? Не є секретом (тільки не для міської ради), що машини часто беруться з інших маршрутів іншого перевізника. Звичною є ситуація, коли набивається повний салон людей, а на табличці вказаний зовсім інший маршрут.
Куди звертатись людям? Ось ми нарешті дійшли до цього моменту. Люди завжди можуть подзвонити до транспортного відділу виконкому міської ради, але завжди, коли ви дзвоните зі скаргою, вам кажуть, що її зареєструють, але по факту, коли йдуть вибори перевізників, виявляється, що ні одної скарги не зареєстровано (зауважень немає), що дуже дивно, погодьтесь?
Є інформація, що перевізник маршруту №42 (ТОВ ВКФ «Гуріг – сервіс») не працює на маршруті, а просто надає транспортні засоби у користування єдиному перевізнику на цей напрям - ТзОВ "Алан-Техно". Не дивлячись на те, який це маршрут, 23 чи 42, в салоні знаходиться лише пам'ятка від перевізника "Алан-Техно". Як раніше зазначали місцеві журналісти, пам'ятка ця фіктивна - ні один з номерів телефонів перевізників не існує, або недоступний в мережі. Єдиний робочий номер телефону, вказаний у пам'ятці - належать до транспортного відділу Миколаївської міської ради, з яким ми вже розібрались.
Вишенькою на торті є самі перевізники. ТзОВ "Алан-Техно" є монополістом на даному напрямку. Керівником, а також власником організації є Шаповалова Інга Олексіївна. Вона ж є власником та засновником ТОВ ВКФ «Гуріг – сервіс». Неодноразово вона висвітлювалась не в найкращому світлі. ТОВ “Алан-Техно” неодноразово потерпав від скарг жителів сіл Миколаївської області, які ця компанія обслуговує. Жителі Баловного заявляли, що недостатньо транспортних засобів, їх неналежно обслуговують, треба змінити перевізника; схожі проблеми мали жителі прифронтових зараз сіл Лупареве, Лимани, Полігон. Протягом десяти років вже “возяться” із перевізником жителі досліджуваного мною напрямку - мікрорайонів Великої Коренихи та Малої Коренихи.
Сама Інга Шаповалова є персоною скандальною: донька колишнього очільника ОДА Ол.Гаркуши “чхати хотіла” на проблеми з транспортом. Її іншу фірму ТОВ ВКФ «Гуріг – сервіс» вже штрафували, прибирали транспортні засоби пов’язані з нею, знижували маршрутам вартість проїзду, яку водії вимагали іноді просто так, іноді через юридичні махінації.
Незалежні журналісти не перший рік кажуть про тотальну безвідповідальність та відсутність конкуренції (тобто монополію) на ринку перевізників Миколаєва. Сумно, що міська влада закриває на це очі.
Але ми всі щиро чекаємо покращення в транспортній галузі рідного міста, сподіваємось міська рада свої оптимістичні плани виконає, щоб у пасажирів більше ніколи не виникало проблем із перевізниками та міською владою!
А.Барладян .
Немає коментарів:
Дописати коментар