Як після деокупації розвивати довіру? Довіру людей один до одного і довіру до влади.
Як розвивати взаєморозуміння між людьми: між тими, хто виїхав - і тими, хто залишився. Між тими, хто був в окупації - і тими, хто чув про війну лише з Телеграму.
Як жити в громаді поруч з тими, хто симпатизував весь час росії в окупації, або вірив, що росія тут "навсєгда".
Як жити в будинку, де жили орки і катували, гвалтувати людей.
Як виїжджати на вікенд у ліс або пустелю, коли половини лісу вже немає, бо згорів, а в іншій половині міни, снаряди та розтяжки можуть бути будь-де.
Які населені пункти відновлювати в першу чергу, а які немає сенсу вже відновлювати, адже вони повністю зруйновані.
Що робити тим людям, хто виїхав тимчасово, але кому вже немає куди повертатися.
Як жити тим людям, що вирішили залишитися у зруйнованому вщент населеному пункті, і відмовляються переїжджати.
Як бути впевненим у тому, що той шалений потік грошей, який потече на відновлення населених пунктів, дійсно піде на відновлення та ефективно будуть використані.
Як не допустити хапуг на всіх рівнях влади до звичної їм справи - робити те саме, що вони робили і до вторгнення, тобто нічого, але хапати все, що бачать.
Як вирощувати врожаї, якщо поля заміновані.
Як реінтегрувати ветеранів у мирне життя громади після перемоги.
Як швидко, коли і ким будуть відновлені зруйновані війною будинки. І що робити сім'ям до того часу.
Як довго ще треба надавати гуманітарну допомогу людям після звільнення територій та впо.
Як повертати у рідні громади ті уми, які виїхали і більше не планують повертатися.
Як розвивати громади, якщо бізнес поїхав звідти назавжди.
Як будувати діалоги з тими, кому було все одно, і віддавали своїх дітей в окуповані русняві школи.
Як українським дітям ходити у школи поряд з тими, хто і так нормально ходив в окуповані русняві школи.
Що робитиме влада і громада.
Ці та десятки інших питань вітають у повітрі, і до вирішення яких необхідно стратегічно підходити.
Після окупації вперше на підконтрольній зустрілися з тими, хто робить таку ж непросту роботу у Донецькій, Луганській, Запорізькій областях для тих людей і населених пунктів, які залишаються окупованими або на лінії бойових дій.
Обговорювали те, на що складно зараз знайти відповіді. Планували те, що може зробити кожен із нас.
Мережа робочих груп з громадської безпеки весь цей час працювала в окупації, на лінії зіткнення, на деокупованих територіях, і продовжує це робити як би це складно не було.
Ю.Антощук.
Немає коментарів:
Дописати коментар