Закінчити порожні розмови про кооперацію суднобудування України та РФ, які майже 3 десятиліття вели урядовці на Печерську в Києві, корисно буде поглянути на історію кінця 70-х років минулого століття. Щоб позбавитись ілюзій про “розумних” росіян які ніби десь існують. У надрах Миколаївського проєктного інституту “Чорноморсудпроект” з'явився модерновий контейнеровоз з горизонтальною вантажообробкою типу "Капітан Смирнов" (проєкт 1609). Головне судно серії будували на стапелі 0 Чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ), оскільки кораблі такого тоннажу та габаритів практично не було де будувати в СРСР. У надрах генштабу ВМФ народилося замовлення на швидкохідний протичовновий вертолітоносець 10200 (шифр "Халзан"). Корабель за тактико-технічними характеристиками дуже схожий на новомодні універсальні десантні суди, типу французького “Містраль”. На календарі до речі був 1977 рік, коли в Миколаєві виконали такий проєкт в ескізах (головний конструктор Ю.Т. Кам'янецький). У ньому було розглянуто кілька варіантів: 2 з них передбачали створення кораблів, які забезпечують базування 28-30 вертольотів і оснащених перспективними чи наявними комплексами озброєння, а два інших були мобілізаційними варіантами переобладнання вже побудованих суден, з можливістю базування до 12 вертольотів. Повна водотоннажність корабля у всіх проєктах становила 30000 тонн. В результаті, було затверджено варіант проекту з 30 вертольотами типу Ка-27, крім того, з метою підвищення бойової стійкості було рекомендовано передбачити в проекті резерви на забезпечення базування перспективних винищувачів вертикального зльоту та посадки Як- 41. Фактично проект легкого авіаносця з десантними можливостями було створено у СРСР вперше. Зазначу, значно раніше за USNavy та європейські воєнні флоти.
Корабель мав авіаносну архітектуру: вільну політну палубу, зі зсунутою до правого борту надбудовою, в якій також знаходився верхній ангар, що містив 6 вертольотів.
Оскільки в 1980-і роки планувалося активне будівництво авіанесучих крейсерів проекту 1143 року, єдиний стапель на якому міг бути побудований "Халзан" був зайнятий, було прийнято рішення будувати "Халзан" тільки за наявності другого вільного стапеля на ЧСЗ. Таким чином, проект 10200 "Халзан" був закритий, а перевага була віддана будівництву авіанесучих крейсерів проекту 1143 (Новоросійськ, Баку, Ад.Кузнєцов) за проектом Ленінградського КБ “Невське”. І це при тому, що миколаївський корабель на базі цивільного прототипу був дешевшим у виробництві. Крім того - літальні апарати були в наявності та з великим нальотом і не потрібно було чекати на нові типи літаків. Особливою гордістю проекту Халзан були газові турбіни як головні силові установки корабля, знову ж таки спроектовані і створені в Миколаєві на НПК Зоря-Машпроект. Хтось "зам'яв" проєкт у тому числі через посилення ролі цього південноукраїнського міста у суднобудівній галузі. Всі вітчизняні авіаносці збиралися на корабельні ЧСЗ у Миколаєві зі складників, виготовлених по всьому СРСР. А тут – проєкт, складання та двигуни народжені в одному місті!
Лобіста Миколаївського рішення не виявилося, можливо тому, що помер легендарний директор О.Ганькевич, який і організував у Миколаєві виробництво перших радянських кораблів з гелікоптерами та авіаносців. Кооперація у стилі російських товаришів має явно азійський присмак.
Пікантність у тому, як завершилася ця історія. Усі 4 кораблі авіаносця РФ продала нібито на розрізання до Китаю, Кореї, де їх перетворили на музеї чи прототипи, один купила Індія. Ну а швидкохідні контейнеровози серії "капітанів" ЧМП після свого розвалу - придбали США, де вони успішно служать після легкої модернізації в US NAVY і забезпечують перекидання військ через Атлантичний океан, тепер з Himarsами для ЗСУ!
Цей приклад ще раз має нагадати що нам - своє робити й боронити. Миколаїв після війни та націоналізації Чорноморського суднобудівного заводу - стратегічного підприємства, має шанси відродитись як центр військового кораблебудування.
В.Головченко.
Немає коментарів: