Пояснюю: Олександр Капука є директором клубу (ММС- More Music Club), людиною гідною (як він з ними, з усіма вправляється?), а з клубом мене поєднують ледве не сімейні зв’язки, саме тому там відбулася моя ВИСТАВКА майок-символів (з передпроєктний до “It’s my life 2”). Тому я з деякою пересторогою йшла на іншу виставку, фотографії. Але була не виставка, а ПОКАЗ фотографій. Тож як підказав мій «майже родич» Bo-Nyk: «Твоя виставка все ще єдина, що відбулася тут» (на фото він зліва від мене, РУДИЙ).
Але Олександр Капука, той що директор ММС, запропонував два гурта. І ось виступ першого гурту, зі справжньою=доброю музикою у стилі shue gase /indie, все тривав і тривав, тривав і тривав… Аж ось вони скінчили своє «музикотворення», почався, нарешті «показ» фотографій, ЩЕ Й НА ВЕЛИКОМУ ЕКРАНІ! Тут я маю пояснити, що сприйняття зовсім іншим було аніж на компі чи ай-фоні! Зовсім іншим, бо начебто ближчим і ти, як глядач, опинявся начебто у середині зображення!
Перша частина, де була ВІЙНА та наслідки її + деякий глядач попереду, що змушувало тебе відчувати безпосереднім спостерігачем дуже-дуже пройняла! Організатори події Vyachslav Onishchenko & Maya Makeeva запевняли, що друга та третя частини більше про «життя», але на тлі війни довоєнне життя якось не сприймалося зовсім! І навіть не через якість зображень, а їх «застарілість», бо життя стало зовсім, ЗОВСІМ іншим! І «Привоз» вже більше НЕ актуальний!!!
Позитивом тут стало те, що окрім Спілки фотохудожників/своєрідної держструктури можуть існувати та З’ЯВЛЯТИСЯ нові, маленькі, Недержавні об’єднання і акція «Показу» про це засвідчила. Адже взяти участь зголосилися 7 авторів з різних міст України!
А ще мені, особисто дуже подобається, що і О.Капука, і Bo-Nyk, і Валентин (на знімку зліва, вже легенда Одеси) та ще й організатори показу (до речі обоє ЛІКАРІ!!!) спілкувалися виключно українською, що у місті Одесі досі НЕрозповсюджено…
Ute Kilter
(Під час написання світло вимикалося двічі)
Немає коментарів: