Укриття, що оздоблюють мешканці

Укриття в будинках Одеси в яких 30-40-50 років не було ніяких ремонтів, отримали покращення підвалів, оздоблення їх на воєнний час: вентиляцію, альтернативне енергоживлення та освітлення, вогнегасники, місткості для питної води, утеплення підлоги та стін, та двійні виходи. Це “сталось” там, де роботи виконувались членами ОСББ\ЖБК та їх партнерами, навіть без залучення державних чи комунальних грошей.


Проєкт "Допомога мікрогромадам у воєнний час", який народився серед випускників Школи культури сусідства, започаткованої ГО #Зацікавлені Двор-Scena. Движение за возрождение Одесских Дворов та ГО "Фонд розвитку міста Одеси" оздобив 12 сховищ, 7 з яких з дитячими кімнатами\зонами, в різних районах міста (в цілях безпеки не називаємо точні адреси).

Мені здається, ми виконали головне завдання проєкту, - зазначає ініціатор та координатор Мітя Ковбасюк. - Громади будинків активно “увімкнулись” й додали не тільки свій час та досвід, деякі знайшли гроші, щоб окрім тих заходів, які в нас були заплановані за гроші західних донорів, зробили покращення у підвалах власних будинків. І це вже не косметичний ремонт вапном по бетону, а більш серйозні зміни.

Ще на початку літа в тих підвалах не було світла та вентиляції, то тепер - це майже зразкові сховища для людей з усіма вигодами, навіть інтернет-роутери працюють від декількох провайдерів.

Ми подбали в проєкті, щоб у сховищах був запас їжі та води, батареї та можливість підзарядки телефонів, - доповнює менеджер проєкту Максим Долженко. - Але все інше вже “креативили” випускники Школи культури сусідства, партнери проєкту. Деякі зробили в підвалі свого будинку невеликий кінозал, а деякі барну стійку з кухнею, дитячий ігровий куток. Це взагалі справа мешканців кожного будинку: облаштувати для себе затишне сховище.

Так, в проєкті був елемент арттерапії для дітей, згадує Мітя. В ході реалізації виявилось, що містянам, а особливо дітям для того, щоб відвідувати укриття під час повітряних тривог, треба подолати страх. Фахові педагоги, яких ми запросили, почали під час канікул проводити з дітьми у дворах розвиваючі творчі майстер-класи з розвитку дрібної моторики: плели браслети, ляльок-мотанок робили. Коли оздоблювальні роботи в укриттях закінчились й завезли меблі, діти вже спокійніше спустилися до підвалів. Тепер в них з'явились своєрідні “треті місця”, де можна провести час з користю. В деяких вже відбулись кіноклуби з обговоренням стрічок.


В Одесі, як скрізь по країні, величезна кількість новобудов були введені в експлуатацію геть без бомбосховищ. Тепер, під час війни мешканці почали облаштовувати укриття в технічних підвальних приміщеннях.

Під час реалізації проєкту в деяких будинках-учасниках з'явились немовлята, їх батьки почали активно допомагати головам ОСББ в реалізації покращення сховищ. - додає Максим, так в одному з'явилась навіть утеплена кімната для новонароджених.


А надзавданням цього громадського проєкту виявилась синергія дій лідерів ОСББ та партнерів. Вони почали самі з активом будинків шукати й знаходити можливості, як допомогти подолати складності воєнного часу літнім та незаможним сусідам. Так в одному мікрорайоні голова знайшла та почала привозити хліб від благодійників. В іншому кондомінімумі налагодили співпрацю з фармацевтами для постачання ліків.

Ми дуже хотіли й проєктували, щоб учасники проєкту набували риси сталості, каже Мітя Ковбасюк. - Нагадаю, він називався"Допомога мікрогромадам у воєнний час". Тепер у сусідніх будинках придивляються до отриманих результатів. Навіть в тих ОСББ, де не було дворів (такі в Одесі залишились від соціалістичного врядування) почали з'являться нові простори для спілкування та товаришування. Для сусідів це дуже важливо! Двори самі обрали тему власного кластера. В одному вирішили розвивати таланти малечі й роблять музичну вітальну. Інший, наприклад “рибацький” став знаним завдяки своїм артоб'єктам у дворі та частуванням смачною юшкою.


Ще довоєнна Школа культури сусідства в Одеси виявилась чи не єдиним громадським проєктом, який в скрутну годину “погодився” містянам допомагати. Інформацію про проєкт дуже швидко поширили місцеві медіа. З'явились звернення від пересічних одеситів, яки також забажали наводити лад в бомбосховищах власних будинків. І вони не в мерію чи райадміністрацію звернулись, а до громадських активістів, які не бюджет “освоюють” та відписки пишуть, а власною головою та руками вибудовують сталість громадянського суспільства. Так перемогу формують.


Під час ротації з фронту батько дівчинки з одного з будинків, що за проєктом оздоблював укриття, спустився в укриття й був здивований

Слухайте, тут все зроблено “по науці” та з любов'ю до людини, обов'язково перекажу хлопцям у взводі, навіть щось запозичимо для свого бліндажа!


В цей час міські депутати Одеси геть не помічені в зусиллях пом'якшення впливу війни на громаду. Війна та необхідність цивільних ховатись від зброї ворога змінила критерії оцінки якості роботи місцевого самоврядування. Укриття - один з маркерів. Умови перебування людей в сховищах мають весь час поліпшуватись. А поки в місті біля моря власне громадяни без чиновників опікуються цим питанням. Бо воно їм треба!

В.Головченко.