Христина Козловська відкрила український відділ бібліотеки у Лейпцигу.
Українці надзвичайно сильна нація з великою історичною павутиною і надзвичайно цікавою культурою яку потрібно поширювати і за межами держави, особливо в цей надзвичайно складний час для українського народу, адже мова і культура - це душа нації. Як тільки зникає цих два фактори - зникає і держава. Тим більше, що така можливість зараз є у тисячів українців які виїхали за кордон до країн Європи, Азії, Америки тощо.
Зараз, перебуваючи в Німеччині у місті Лейпциг я зауважила, що таки дійсно дуже багато людей переосмисли своє ставлення до важливості української мови та культури. На основі цих всіх потреб маленька група українських письменників ще в травні почали працювати над проектом відкриття українського відділу бібліотеки в Лейпцигу і 10 жовтня за допомогою культурного фонду Саксонія-Україна, вільної землі Саксонія вдалося придбати більш ніж 600 книжок українською мовою.
Основним організатором була письменниця із Івано-Франківщини - Христина Козловська, яка вже не вперше долучається до організації культурно-масових заходів не лишень в Україні а й тут, у Німеччині.
Під час розмови за круглим столом Христина розповіла все із самого початку… Від зародження ідеї до її втілення. Коли вона говорила стало зрозуміло наскільки Христя віддана своїй справі, розповідь була надзвичайно вражаюча. Ми почули про всі проблеми які виникали в процесі, про відмови, про нетолерантність деяких посадових осіб Лейпцизького уряду, про незрозумілий уклад документів - а цей найважливіший та найтяжчий етап, але цілеспрямованість та сильна вдача Христини все ж таки допомогла дойти їй до цього етапу «відкриття», а це означає, що справа закінчилась успішно.
Але Христя каже, що це ще не кінець - вона буде працювати над тим, щоб кількість полиць із книгами української літератури тут збільшувалась.
Після цих розмов, перейшли до читання українських сучасників. Читали Сергія Жадана, розглядали Івана Франка, милувались Андрієм Любкою.
На закінчення вечора Христина додала: -
«Ми - українці, ми зараз є тут і з собою ми привезли і нашу культуру, все те найпрекрасніше, що надбали ми та наші предки. І ми, наче равлики свою хатинку, будемо нести нашу культуру всюди, куди б не йшли, бо вона - наша радість, наш дім, наша броня».
Діана Москалик.
Немає коментарів:
Дописати коментар