У багатьох європейських державах після реєстрації у відповідних установах ти зобов'язаний бути чимось зайнятим, так принаймні діють закони у Німеччині, про яку й далі йтиме мова.
По всій території Німеччини зараз проживає близько 800 тисяч біженців з України, повідомляє Madeforminds. І досить велика частина з них відвідує курси німецької мови, адже так вимагають закони держави.
Наприкінці вересня «Sprachsсhule»в Лейпцигу по вулиці Anabergerstraßе прийняла на вивчення німецької мови з нуля ще одну групу людей кількістю у 21 особу, і тільки шестеро з них не українці при тому всі різної вікової категорії, від 18 до 58 років, попри це, всі знайшли спільну мову. Навіть італійки з албанцями стараються комунікувати.
Таким чином у зазначену дату і час на території школи зібралось досить багато людей. По телефоні нікому не сказали поверх та кабінет де відбуватимуться заняття, тому деякий час ми очікували на вулиці, де всі встигли між собою познайомитись, розповісти свою історію переїзду до Німеччини та плани на майбутнє. Звичайно не обійшлось без обговорення останніх подій в Україні, у декого це навіть викликало сльози. Пізніше ми дізнались, що ця жінка в ході останніх подій, втратила будинок в який переїхали вони сім'єю не так давно, всього за рік до війни.
Згодом, зрозумівши, що нас зібралось вже досить багато ми вирішили піти в їх інформаційне бюро, яке знаходиться на території школи, в сусідньому корпусі, і там, як не дивно, нас вже чекали. Звідти й провели в клас, де всі спочатку обрали собі місця потім почали діставати свої записники та підписувати іменну картку, яка повинна стояти перший час на парті, для того, щоб викладачу легше було запам'ятати імена. Так одразу ж і приступили до заняття і почали зі знайомства. Вчитель, який сам із Казахстану, був приємно враженими, що більшість з групи за досить не тривалий час перебування в Німеччині, можуть не тільки представитись німецькою, а й щось розповісти про себе.
Є один момент, який привів всіх в шок. З першого слова і до останнього урок тривав суто німецькою і всім як початківцям було практично нічого не зрозуміло, залишалось тільки догадуватись. Навіть прохання щось пояснити російською були відвернуті. І тільки на перерві, Констянтин – викладач, пояснив, що через присутність інших національностей в групі, він не може давати навіть короткі коментарі будь-якою іншою мовою окрім німецької, адже це буде вважатись ущемленням в їх сторону.
Зрозумівши, що викладання суто німецькою мовою буде до кінця курсу й іншого виходу в нас не буде, ми почали шукати знайомі слова у тому, що нам розповідає викладач, а не знайомі одразу ж перекладати та записувати. І це, можу сказати, досить дієво.
В кінці уроку дається домашнє завдання, та певна кількість слів для вивчення на наступний день і на цій гарній ноті закінчується урок і всі з радістю ідуть додому.
Д.Москалик.
Немає коментарів: