Чим корисні тренінги на кшталт “З нуля до героя-підприємця”, який організувала Україно-Польська рада обміну молоддю, так це можливістю не тільки показати себе, але й схопити безліч нових ідей та серед їх квітучого розмаїття обрати саме ту, яка запалить зсередини.
Задавшись подібною метою, у рамках навчання підприємництву учасники тренінгу розбились на команди, щоб за декілька днів вигадати та розвинути концепцію стартапу, який підкорить серця людей.
Мені пощастило взяти участь у розробці досить оригінального мобільного софту, спроможного вразити недосвідченого обивателя та навіть найприскіпливішого критика у світі.
– Ну що, у кого які ідеї? – запитала Аня, наш тім-лід, коли закінчилось зайняття.
– Треба щось дійсно оригінальне, – зауважила Даша. – У такому разі стартап може сподобатись людям, і хтось, вірогідно, захоче у нього інвестувати?
– Ми же тільки тренуємось, – сказав поляк Алекс, наймолодший з нас.
– Та все одно будемо серйозними, – відрізала тімлід.
Коли тобі дають завдання щось створити навмисно, перший час у голові не виникає ніяких думок. Або все здається не вартим навіть того, щоб озвучити це.
Тому у пошуках натхнення ми вирушили до сусіднього корпусу, де Erasmus+ проводив інший тренінг з представниками найбільш темпераментних європейських стран. І ми не помилились: у столовій сиділи іспанці, греки, італійці та турки. Та вони не були спроможні залишатися наодинці і колективно вирішили здвинути столи, утворивши одну гучну компанію.
– А ми точно зможемо тут працювати? – поцікавився обережний поляк.
– Лишайся професіоналом, – зауважила я.
– Тож, я перша, – проявила ініціативу Аня, займаючи свободне місце. – Нам потрібно щось пов’язане з соціальними мережами. На них завжди є попит.
– Але не сервіс знайомств, – зі сподіванням у очах попросила Даша. – Таких вже дуже багато, ми загубимося серед них.
– Авжеж ні, – погодився Алекс. – Проте, сама ідея може лягти в основу.
– Що ти маєш на увазі? – спитала тімлід.
Тим часом, обстановка у столовій розпалювалась. Спочатку просто гучні, південні європейці набрались впевненості та принесли музикальний центр, з якого полились ритмічні біти.
– Всі ми любимо подорожі, – резюмував Алекс. – Вірно ж?
– Та невже, – з іронією відповіла Даша, дивлячись на оточуючих людей, які приїхали до Ястребової гори з різних куточків світу.
– Як ви вважаєте, чи є сенс зробити мобільний додаток, через який люди можуть знайомитись задля сумісних подорожей? – розвинув думку поляк.
– А це вже щось, – зраділа Аня.
Гучна музична компанія не втрималась від спокуси та почала танцювати прямо у столовій через невимовно енергійну пісню, що лунала скрізь. Греки, авжеж, обійнялись та організували щось схоже на Сіртакі, італійки розважливо рухались у такт, а турки сміялись та підспівували. Вишнею на торті стала іспанка з виразним ім’ям Кармен. Спочатку вона просто дивилась, як європейські парубки забрали декілька поролонових блоків для татамі, що лежали поруч, та коли вони з’єднали їх у куб, не витримала та полізла всередину.
– Ні, я так не можу, – вимовив Алекс та пішов до виходу.
Нам було весело, але все ж таки робота перед усім.
Влаштувавшись більш спокійно у альтанці, ми продовжили обговорювати стартап.
– Ідея у нас вже є, – підсумувала Аня. – Це щось незвичайне, як на мене. Тепер потрібно провести SWOT-аналіз.
– Які в нашого додатку переваги? – запитала Даша і сама ж відповіла: – Насамперед, можливість побачити світ і познайомитись з кимось.
– Але не як у Tinder, – додав Алекс.
– Авжеж, – погодилась я. – У нас не буде ботів.
– Ризики теж є, – сказала тімлід. – По-перше, це незнайома людина. По-друге, спосіб подорожі теж не обговорюється. А що як потрапити на не дуже порядного компаньйона?
– Для цього вже треба реалізувати систему відгуків, як у таксі, – запропонувала Даша.
– Та якесь підтвердження особистості, – правильно зауважив поляк.
– Лишився всього один нюанс, – промовила Аня. – Як все це монетизувати? Нам потрібен якийсь дохід, щоб бізнес працював.
Коли ми відповіли на це питання самим собі, підійшов час презентувати стартап.
– Тож, у чому особливість платної версії? – поцікавився Петр, польский ведучий тренінгу.
– Дивіться, – розпочала Аня на правах лідера команди. – Всі знають такі сервіси як Google або Booking. Вони роблять свою справу добре, але користувачі вимушені шукати оптимальні варіанти власноруч, сподіваючись тільки на свій досвід та загальне відчуття.
– А ми в свою чергу пропонуємо щось більше, – продовжила я. – Замість того, щоб порівнювати варіанти, наші клієнти отримують рекомендації на основі спільних інтересів з іншими користувачами, щось у дусі сайтів про кіно.
– І це взагалі полегшує підбір компаньйонів, – зауважив Алекс. – Чим більше спільних інтересів, тим більша вірогідність, що ви знайдете спільну мову і добре проведете час.
– Але це доступно лише у платній версії, – підсумкувала Даша.
Аудиторія дивилась на нас з непідробним інтересом.
– Можете повторити, як ваш додаток називається? – запитав Блажей зі свого місця.
– Travel Buddy, – з гордістю відповів Алекс, наш головний винахідник.
– Що ж, – посміхнувся Блажей. – Я знайшов саме такий додаток у App Store саме з такою назвою.
І продемонстрував екран свого девайсу як доказ.
– Можливо, хтось вже вигадав це до нас, – швидко знайшлась Аня. – Так тому й бути, ми не станемо розробляти їм конкурента.
Аудиторія залилася сміхом, який плавно перейшов у оплески.
Вигадуючи ідею стартапу, ми побачили, наскільки цей процес складний, особливо у питанні оригінальності. Велика вірогідність, що нова ідея виявиться не настільки вже й новою, і тоді у вас два шляхи: здатись, чи стати кращими у всьому.
Наша команда, як і всі інші, знала, що це всього лише тренінг, та немає сенсу відстоювати ідею до кінця, адже це нічого не змінить. Та хто знає, що принесе нам реальне життя.
Тому я скажу дещо інакше: у вас всього один шлях.
Вірити у себе.
Яна Нечитайло
Немає коментарів:
Дописати коментар