Зі стіни будинку на мене дивився красивий сивий чоловік із папугою на плечі. Він виглядав як ілюстрація до «Старого і моря». І дуже по-одеськи. Написала в себе на фейсбучному акаунті одеська гідеса та викладачка Віолетта Дідук
Мурал цей не новий. Він з'явився у 2017 році.Його авторка-художниця Анастасія Білоус з Великої Британії.
Але я все одно скоренько зробила фото і виклала у сторіс інстаграму.
У відповідь на цю сторіс отримую коротке повідомлення. «Це ж наш дядя Вова». І розумію, що щось в цьому житті пройшло повз мене.
Починаю розпитувати, гуглити.
Одесит з Молдаванки Володимир Малофєєв. Учасник двох українських революцій.
В 2014 році після подій під Іловайськом добровільно пішов на фронт. У 59 років. Після кількаразових відмов у військкоматі. Брав участь у операціях під Донецьком та Луганськом, був поранений у 2015 році. Лікувався у госпіталі. На фронті отримав позивний «дядя Вова».
Працював у гуртках з підлітками за патріотичною програмою «Сокіл Джура».
Помер у 2021 році від тяжкої хвороби та похований на Західному кладовищі м.Одеси.
На сторінці фейсбук у дяді Вови продовжують з'являтись світлини та дописи від друзів та побратимів. З кожної світлини дивляться мудрі очі дяді Вови.
Починаю пригадувати, де я могла бачити цей погляд? Згадала. Я бачу його щодня на світлинах наших воїнів: і полеглих, і живих! В цих очах--Україна!
Світлини взято з відкритих джерел в інтернеті.
Мурал знаходиться за адресою: вул. Сегедська, 5
Немає коментарів: