Коли Радянський Союз розпався тривала вже деякий час спецоперація КГБ по створенню квазіринкової формації на теренах республік членів СРСР. В кожній столиці й великому промисловому та адміністративному місті призначались, саме так призначались відповідальні люди за перевід колективних статків (золото партії) в геть конкретно приватні. Кажуть, ці особи були відібрані з поміж давніх таємних агентів, завербованих ще у студентські роки. Згодом цим людям вигадали кличку: олігархи. Коломойський та Новінський наприклад, як і Ахметов були на момент 1991 року геть молоді люди, навіть 25 років не досягли. Звідки в них мав з'явитись хист до виробляння великих капіталів?
Але ніхто не питав, та й не збирався пояснювати. Призначили та й годі! Погнали!
Кажуть, папери якісь все ж таки призначенці підписували. Але то вже геть не має ніякого значення…
Сотні ніби підприємців враз “намалювалось”. Ні освіти толком, ні досягнень, звісно майже ніякої ефективності. Соціологія ще не дослідила цей феномен. Спробуємо розібратись придивившись до мікрорівня.
Як так сталось, що обрані за принципом відданості особи, отримавши в номінальне володіння капітали випадковими діями мали їх примножувати?
В них були з-поміж партійців пов'язані особи, яки рекомендували. Іноді - батьки, іноді - свекри. Ці персони вже ризикували репутацією. Хоча, яка вона була в кінці комуністичного проєкту…
Майже така як в системи агітацій та пропаганди, яка в чисту програла мас-культурі Америці.
Розпочались спеціальні інформаційні операції з заміщення реальності симулякрами. Тепер є навіть наукові дослідження тих процесів, але на початку 90-х ніби політтехнологи витворяли що хотіли з масовою свідомістю. Телевізор почав конкретно зомбувати населення посткомуністичного заповідника. Все це я спробував дослідити в цій книжці. Читайте, згадуйте, думайте, виробляйте протиотруту.
(Далі буде.. )
Немає коментарів: