Якої тільки інформації не поширюють під час агресії в мережевих чатах українців!
Наступ, відступ, контрнаступ, вода зникла, хліб дають... А про школу? Пенсії та гуманітарну допомогу...
З ранку до полуночі, а дехто до ранку читають ці "словоспади". Негатив, надія, знову зрада: це найбільш часто зустрінуті емоції, якими українці себе в тих месенжерах годують.
Але завжди українці?
За характером та строками появи левову долю контексту, що поширюють в чатах та групах генерують фахівці з інформаційно-психологічних операцій ворога. Ти, хто досі надає перевагу "мамським" чатам в отриманні інформації з фронту, впевнені, що саме чоловік/брат/парень знайомої написав. Зазвичай, якщо провести контент-аналіз виявиться що писали за темником росіянського генштабу. Не вірте? Віднайдіть та перевірте факти, перед поширенням.
Але ж швидко треба повідомити?
Цей дивний аргумент громадян, яким байдуже якої якості інфа, головне - швиденько. Хочеться запитати: а вам що? Ви врятуєте людей чи майно, поширюючи фейки?
Чітких відповідей зазвичай не почуєте. Скоріше на кшталт: Маша знає що я найперша всі новини знаю!
Безладно поводження з інформацією під час війни може призводити до загибелі людей. Це треба усвідомити сьогодні, коли на півдні почались штурмові дії. Повідомляти весь час про вибухи біля мосту, чи греблі - не треба! Херсонцям порадили не питливість проявляти, а сховатись, але судячи по стрічкам соцмереж, більшість подалися у фронтові кореспонденти.
Не треба ваших повідомлень!
Миколаївці, нажаль в більшості тих хто залишились у місті, вже зрозуміли що корегування вогню орки роблять в тому числі з відкритих джерел під назвою соцмережі. Пишіть для себе щоденник, але не поширюйте зайву інформацію. Наше видання навіть залюбки надрукує талановиті щоденники живих свідків війни, та геноциду, але згодом. Адреса для листування є в розділі "контакти".
Наступний заклик до піарників різних депутатів/політиків: замовте собі кухоль чаю, коли збираєтесь писати про війну. Локшина, яку ви вмієте розвішувати по вухах виборців, точно не потрібна тепер громадянам воюючої країни. Дуже прошу: переосмислення вашої ролі вже триває. Врятуватись ще можливо, якщо під три чорти послати недолугого шефа, який вимагає паблісіті його кволим потугам в допомозі війську. Хай почне податки сплачувати з вашої зарплатні!
Це тільки здається що інформація не впливає на війну. Тепер, це чи не найважливішим ресурс, може другий, за гарну їжу воїна. Тактично вимірюємо: що, де, та коли інформувати про воєнні події. Все зайве - до сміттярки.
В.Головченко.
Немає коментарів: