Коли мордорська помийка царьград наваляла статтю про мене і наш фонд, назвавши нас контрабандистами, які намагаються активно завозити контрабанду у Херсонську область "для підтримки соросовських структур", то дозвольте, як вони пишуть, на "соровском нарєчіі" трохи відзвітувати.
З 24 лютого нам всім довелося швидко переформатувати свою роботу, особливо в умовах, коли Херсонщина була миттєво окупована.
Ми не займалися гуманітарними питаннями раніше, але так вийшло, і нам довелося швидко реагувати на виклики та запити від партнерів і друзів.
Тому вже у перших же числах вторгнення ми, перебуваючи в окупації, почали шукати ресурси, закуповувати, і за підтримки наших друзів і колег спрямовувати продуктові набори тим, хто цього потребує в різних громадах Херсонської області.
Звісно, ресурс обмежений завжди, а тому перші громади, хто не дивлячись на їхню окупацію, виявили сміливість і готовність працювати, були саме ті, з ким ми плідно співпрацювали і до 24 лютого.
За трохи більше 5 місяців нам вдалося охопити допомогою у 8 громадах 11,852 людини (це приблизно 5,417 знатних продуктових наборів), більше 30% - це діти до 18 років, а 40% - це пенсіонери.
Людям важливо отримати не тільки саму допомогу (для когось це єдиний шанс протриматися, вижити), але й важливо отримати допомогу з рук українських волонтерів - це дає віру у майбутню перемогу та деокупацію.
Далеко не всі можуть виїхати, бо немає куди, за що, і за багато інших обставин (часто незрозумілих недалеким політикам та чинушам різного рівня, які на своїй шкурі не відчули що таке бути в окупації), а тому зустріч з українськими волонтерами - для таких людей, це як ковток свіжого повітря, це підвищений настрій, це довіра до звичайних людей.
Я завжди дивувався чому посадовці і високі державні призначенці локального розливу, які мають потенціал величезних ресурсів для допомоги та розвитку, зачастую, як показала практика особливо зараз, все профукують і виявляються неспроможними ні на що, окрім порожнього піару на чужих справах. Не всі, звісно, але багато-багато. Як сказав один мій знайомий, що займається зараз удобренням української землі, "після війни нічого не зміниться, якщо на локальному рівні не вилікуємо ментальну імпотенцію державників та призначенців. Цим і займемося потім".
Ну а ми зараз продовжуємо ту справу, яку робимо, тому, якщо хочете подарувати надію людям в окупації, можете їх підтримати копійкою. Посилання тут.
Контрабандистську доповідь на "соровском нарєчіі" завершив.
ЮА
Немає коментарів:
Дописати коментар