У сформовані та впорядковані мережі міських просторів війна вносить свої корективи. Фізична загроженість та матеріальні руйнування спричиняють вимушену мобільність між географічними пунктами у пошуках безпечного місця. Війна змушує втікати з фронтових та прифронтових зон і шукати нові більш безпечні місця для життя. Одним із таких місць є Львів. Більшість вимушених мандрівників розглядає місто як тимчасову зупинку на шляху до інших міст чи країн. Хтось сподівається на нову (тимчасову?) осілість.
До Львова перемістились не лише тисячі мешканців із прифронтових регіонів. У міську тканину ввійшли нові інституції культури, заклади освіти, бізнес-середовища тощо. Усі зі своїми звиклими ритмами та рутинами. До Львова із різною динамікою приїжджають міжнародні дипломати, журналісти, посли доброї волі. Зрештою, через близькість до кордону з Європейським союзом місто стало ще однією важливою логістичною та транзитною крапкою на карті військової та гуманітарної допомоги.
Тож, як усі потоки та рух, у якому живемо після 24 лютого 2022 року, впливать на місто? Як кожен і кожна з нас переживає трансформації персонально та професійно? Як змінились міські професійні осередки та які змісти творять сьогодні? Як трансформуються відчуття відстаней між містами і фіксування часу? Як війна і насилля фокусують увагу світових медіа та інтелектуалів, письменників та журналістів? Як через досвід війни в країні та увагу до нас ззовні ми стаємо пов'язаними з іншими географіями та пережиттями? Як переосмислюємо історично довші траєкторії у переживанні та доланні насилля і процесів відновлення та які інструменти дають нам можливість пам'ятання та репрезентації? Як трансформується розуміння (не)матеріальної спадщини через постійну загроженість через війну? Як ми можемо розширити погляд на сьогодення через перегляд минулого на шляху до майбутнього?
Програма складатиметься із дискусій, презентацій, показів фільмів.
Немає коментарів:
Дописати коментар