субота, 16 липня 2022 р.

Як воно - допомогу надавати?



Країни Західної Європи демонструють найбільший розрив між обіцянками і реальними поставками зброї Україні. Про це йдеться в статті The New York Times.

Дослідження, з якого можна зробити такий висновок, провели в Кільському інституті світової економіки.

Зокрема, видання пише про те, що Німеччина обіцяла допомоги на 620 мільйонів євро, а надала на 290 мільйонів. Для порівняння: Великобританія реалізувала 1 мільярд євро з обіцяного 1,12 мільярда.

Гунтрам Вольф, економіст і директор Німецької ради з міжнародних відносин, каже, що середня підтримка європейськими країнами України - менш ніж 0,2-0,3 відсотка валового внутрішнього продукту. "З одного боку, це великі гроші, але вони також досить малі, враховуючи те, що поставлено на карту", - вважає він.


Ульріх Шпек, німецький аналітик із зовнішньогополітичних питань, каже, що Захід надає Україні рівно стільки зброї, скільки треба, щоб вона вижила - але недостатньо, щоб повернути території. "Здається, ідея полягає в тому, що Росія повинна не виграти, але й не програти", - зазначає він.


"Те, що країни надсилають і як повільно вони це надсилають, багато говорить нам про військові цілі Заходу, - додає Шпек. - І зараз це стає ще важливішим, оскільки Україна більше залежить від західної зброї".


Колишній посол Франції у США П'єр Вімон, каже про те, що європейські країни розділилися на три табори:



▪️Перший табір - такі країни, як Британія, Польща та країни Балтії, які прагнуть ізолювати Путіна і росіян через війну.



▪️Другий - країни на кшталт Бельгії, Чехії та Нідерландів, які "переосмислюють ідею стримування часів Холодної війни", коли мова йде про обмеження.



▪️Третій - Франція, Німеччина, Угорщина та Італія, які "сподіваються, що на якомусь етапі вдасться розпочати з Росією новий діалог".


З огляду на розділеність, Європа не демонструє особливого потягу до розробки якоїсь умовної "російської стратегії". Тож якщо така буде, її має очолити Вашингтон. Але, як пише NYTimes, США виглядають такими ж розгубленими, як і інші.


Ульріх Шпек каже: на відміну від 2014 року, коли Німеччина організувала Мінський процес, щоб зупинити війну, зараз "немає нікого, хто б рухав дипломатичний процес".


Оскільки війна перетворюється на затяжну артилерійську битву, Захід має підстави переконувати себе, що загроза нападу Росії на Європу зводиться до мінімуму. Експерт із питань оборони Німецького інституту міжнародних справ і питань безпеки Клаудіа Мейджор зазначає: зараз у Європі - фаза виснаження, і "ми в Західній Європі більш оптимістичні, що війна не прийде до Німеччини, а залишиться в Україні".



Ті країни, які ближче до України (а відповідно - і до загрози), спустошили свої запаси, що передати Україні. Натомість Німеччина і Франція, які могли б зробити більше, не хочуть цього робити, додає Мейджор.



З одного боку, вони розуміють, що допомагати Україні треба, бо якщо Росія переможе, вона може рушити далі - наприклад, на країни Балтії. З другого - Берлін та Париж, а також частково Вашингтон, бояться загнати Росію в кут.


Проте, якою б складною не була зараз внутрішня ситуація, Західна Європа позбувається своєї залежності від російського вугілля, нафти та газу, йдеться в статті NYTimes. І не повернеться назад - як із економічних причин, так і з причин безпеки.


Тож зусилля пана Путіна перечекати і розділити НАТО та Європейський союз зрештою проваляться, вважає Наталі Точчі, директор Італійського інституту міжнародних відносин. "Російське вторгнення є настільки екстремальним і непристойним, що збереже консенсус, - каже вона. - Тому що у нас немає альтернативи".

Переклад Олени Ремовської.

Немає коментарів:

Дописати коментар