24.02.2022-24.07.2022
П’ять місяців повномасштабної війни. Тисячі загиблих, десятки тисяч поранених, тисячі пропавших безвісти та полонених, десятки тисяч насильно вивезених до мордора українських дітей та дорослих. Знищені інфраструктурні об’єкти, житлові будинки, пам‘ятки культури та архітектури. І знищене життя десятків мільйонів українців, які втратили рідних та близьких, які змушені були бігти з власних домівок до більше безпечних регіонів та за кордон.
А ще постійний страх - страх втратити рідних, друзів, колег, знайомих в цих жерновах війни. Соціальні мережі та месенджери в Україні отримали ще одну функцію, про яку навряд чи здогадуються їхні творці, - статус «В мережі» означає, що адресат, рідна людина, живий. Сьогодні мільйони українців, заходячи в соціальні мережі, переглядають в першу чергу статуси, а вже потім читають новини.
Життя в Миколаєві за 5 місяців війни перевернулося з ніг на голову. Сьогодні ми займаємо третє місце за обстрілами з боку орків, більше за нас обстрілюють тільки Ізюм та Маріуполь. Немає більше в місті тихих безпечних районів. Є райони більше і менш небезпечні, але прилітає по всьому місту і кожен, хто залишився в Миколаєві, чітко розуміє, що і до нього може прилетіти.
Орківський будильник з його ракетами С-300 чітко спрацьовує по Миколаєву в проміжку 3-4 ранку. Порахувавши кількість вибухів і на слух визначивши райони прильоту, провівши «перекличку» з друзями та рідними, миколаївці або йдуть пити каву та збиратися на роботу, або далі спати, якщо є така можливість. Звучить жахливо, але Миколаїв навчився жити пліч-о-пліч з війною. Саме жити, а не виживати. Так, в місті значно менше людей (за даними від міського голови близько 230 тисяч), так, у нас досі в крані вода жахливої якості, від якої метал покривається карозією (мовчу вже про колір цієї води), але ми знаємо, чому ми тут і для чого ми тут, ми намагаємося і далі жити своє життя настільки, наскільки це можливо: працюючи, допомагаючи військовим та жителям, які потребують допомоги, зустрічаючись з друзями на каву, підтримуючи один одного.
Сьогодні неділя. 151 ранок повномасштабної війни. Доспавши після орківського «будильника» з його побажаннями «доброго ранку» та «подарунками», миколаївці трохи доспали, випили каву і зайнялися звичними недільними справами. Життя триває, боротьба триває, Миколаїв продовжує триматися.
Дякую найкращими котикам за те, що маємо ранок і Україну. Любимо вас, віримо у вас, довіряємо вам, підтримуємо вас 🤗🫶.
🙏за 🦾😺з Азовсталі та повернення всіх наших полонених. Чекаємо на всі вас вдома!
Все буде 🇺🇦✌️
Вікторія Веселовська, телепродюсер.
Фото Богдана Головченко.
Немає коментарів:
Дописати коментар