Про книжковий ринок в часи бойових дій та відновлення економіки після Перемоги. Спроба аналізу та прогнозу. 101 день навали.
Почнемо з того, що проаналізуємо, з чим прийшов книжковий ринок до 24 лютого 2022 року.
1. Після введення з 2017 року ліцензування ввезення книжок, а з 2019 і вибіркових санкцій, росіяни змогли підлаштуватися під обмеження і суттєво збільшили свою присутність на нашому ринку. Причому ми можемо казати не тільки імпорт книжок з Росії, а й відкриту роботу видавничих та книготорговельних філій, як офіційних, так і імпровізованих. Продаж та друк продукції походженням з держави-агресора не став табу на восьмому році війни для працівників галузі. Я би оцінив частку таких книжок(завезені та надруковані в Україні книжки російських видавництв та їхніх дочірніх підприємств російською та українською мовами) в 45% ринку(без урахування підручників) на початку 2022 року. Ці цифри не враховують піратські видання російських книжок в Україні.
2. Обмеження мовного закону, що почали діяти з липня 2021 та січня 2022 фактично зафіксували стан ранку, який давно готовий до збільшення норми книг українською(за назвами) з сьогоднішніх 50% до 75%(бажано, разом з мовами Євросоюзу, щоб не обмежувати друк англійською, німецькою, польською).
3. Дворічний гібридний карантин дуже сильно вдарив по книжковому ринку нашої країни, зменшивши його обсяг станом на кінець 2021 року на 40% від рівня 2019 і поставив на межу виживання більшість гравців ринку.
4. Є-підтримка показала наявність відкладеного колосального попиту незаможних верств населення на книжки, що стало сюрпризом для законодавців, які порадували видавців цією безпрецедентною акцією, і для гравців ринку, які не завжди встигали за попитом в перші два місяці 2022 року.
5. Зароблені за короткий термін кошти не дозволили суттєво змінити стан галузі, але дозволили частково закрити борги на ринку. Російські постачальники скористалися відсутністю мовного обмеження і вивели значну частину акційних грошей за кордон.
6. Тим не менше, зростання продажів у українських видавців, за різними оцінками, в період є-підтримки склало 150-300% від рівня минулого року. Вперше за 30 років існування держава підтримала одночасно всю ланку, від читача до друкаря. Війна зупинила цей процес на рівні чверті витрачених грошей.
Перші 3 тижні війни книжковий ринок перебував у шоковому стані, харківські та київські великі видавці втратили доступ до своїх приміщень, великі друкарні в
Харкові, які забезпечують більше 80% друку книжок, зупинили виробництво. Книгарні були зачинені в більшості міст країни. Тільки з середини березня почали роботу логістичні компанії. Книжковий ринок почал налаштовуватися на воєнний стан. Частина покупців книжок, що поїхали за кордон, отримали перші спонсорські поставки дитячих книжок. Поступово друкарні починають доробляти наклади, що здані до друку в лютому. Картина ринку на початок червня:
1. Розмір книжкового ринку України оцінюється на рівні 25-40% від минулорічного, зростання цін на нові книжки - 50% до того же періоду минулого року. Кількість надрукованих нових книжок після початку війни - не більше 10% від рівня минулого року.
2. Найбільші гравці ринку дистанційних продажів книжок перевозять власні склади на Західну України, поновлюють діяльність з частковим звільненням та заміною персоналу, повністю прибрали книжки походженням з Росії, але один з них частково залишив продукцію дочірніх російських структур українською мовою. На відміну від них, частина роздрібних гравців залишили в продажу і навіть розширили асортимент книжок з Росії, розуміючи, що частина покупців, передбачаючи майбутній колапс, скуповують російські книжки.
3. Видавці частково призупинили діяльність колективів, не маючи грошей від продажу в достатній кількості, щоб утримувати колективи та підтримувати довоєнні обсяги, тому максимально актуальним постає питання збереження спеціалістів, які покинули країну і живуть тепер в Європі. Думаю, що на сьогодні кількість працюючих, в тому числі, дистанційно, на повну ставку у видавництвах Харкова менше 50%, в друкарнях менше 20%, а по Києву ці цифри складають 70% та 40%.
4. Книгарні заходу в другий місяць навали збільшили продажі в 2-3 рази до рівня минулого року, що пов‘язано з евакуацією в західні регіони країни населення, що залишилося без власних бібліотек та з вільним часом. Зростання продажів дитячих книжок в перші місяці змінилося на різке падіння в зв‘язку з виїздом мам з дітьми за кордон. Сьогодні продажі на заході складають 1,5-2 рази від 2021 року, а в центрі - 0,2-0,3 рази від минулого року також. Працює менше 30% книгарень сходу, здебільшого - мережеві.
5. Автори в значній мірі не отримують стабільних оплат від видавців, і дуже мало пишуть нових книжок. Повинен пройти якийсь проміжок часу після закінчення війни для того, щоб хроніка змінилася на художні тексти, і багато років для появи великого українського воєнного роману.
Не пізніше осіні цього року, незалежно від того, чи закінчаться активні бойові дії, ринок зіткнеться з низкою викликів, для яких будуть потрібні системні рішення, в тому числі і з боку держави:
1. Системний дефіцит і зростання ціни на папір(ця ситуація характерна для всієї Європи)
2. Зростання цін на книжки породить спіраль підвищення цін та падіння середніх накладів. І це на тлі закінчення грошей у тих читачів, які втратили роботу в зв‘язку з війною.
3. Зникнення з продажу книжок з Росії одночасно з закінченням найбільш ліквідних позицій українського книжкового ринку призведе до зменшення площ діючих книгарень(одночасно вони стануть більш доступними до співпраці з малими видавництвами)
4. Велика кількість наших читачів за кордоном потребує системного рішення щодо потрапляння на європейські ринки наших книжок.
5. Заборона валютних платежів за права зупинила підписання нових угод і оплату по підписаних раніше.
Всі ці та інші виклики потребують від держави дорожньої карти по роботі з галуззю. Частково це вирішується в рамках робочих груп на рівні ОП та Уряду, частково - депутати також повинні прийняти рішення, в тому числі непопулярні. З моєї точки зору, самим найближчим часом потрібно зробити наступне:
1. Часткове вилучення з бібліотек книжок походженням з російської федерації та Республіки Білорусь призведе до різкого падіння розміру бібліотечних фондів. На звільнених від ворога територіях та в зоні бойових дій пошкоджено та повністю зруйновано значну частину бібліотек, а на окупованих територіях злочинці з РФ винищують українські книжкові фонди, як ідеологічно неприпустимі. Це вже зараз призводить до необхідності створення Фонду нових надходжень до бібліотечної системи при олній з Національних бібліотек, який повинен фінансуватись не тільки з державного бюджету, а й зі спонсорських європейських грошей, а надалі і з репарацій, які буде отримано з заарештованих коштів РФ. Саме створення прозорого механізму потрапляння нових книжок в цей фонд може уберегти галузь від втрати кадрового потенціалу і надати можливість читачам, які втратили можливість заробляти на нові книжки, отримати їх в бібліотеках по місцю проживання в Україні та, можливо, і за кордоном. З моєї точки зору, ця потреба складає 15-20 мільйонів примірників щорічно, що потребує фінансування на рівні 2 млрд грн на рік.
2. Мовне питання в книговиданні має багато спільного з боротьбою з продукцією з держави-агресора. З моєї точки зору, рішення проблеми виглядає так: друк книжок в Україні можливий всіма мовами світу, включно з мовами РФ та РБ, крім авторів, що мають, або мали паспорти цих країн, починаючи з 1991 року, а переклади з мов світу можливі тільки на українську мову та мову країн Євросоюзу. Книжкові видання російською та білоруською мовою можливі тільки при умові одночасного видання тієї ж книги українською мовою і присутності в продажу цього видання, зробленого тією ж технологією та на тих же матеріалах, що і видання мовою держави-агресора. Українські автори, що пишуть російською, повинні, таким чином отримати можливість присутності в професії, а читач отримати їх твори в тому числі і державною мовою. Всі нові закупівлі до бібліотек повинні не включати видання мовою держави-агресора. Виключення в такій схемі повинно бути зроблене тільки для видань, що замовляють органи влади та управління в цілях підтримки та здійснення міжнародних інформаційних заходів та пропаганди без вільного продажу на українському ринку. Ще одним виключенням можуть бути видання з філологічних наук, зроблені з науковими цілями.
3. Книжкова торгівля повинна отримати преференції щодо сплати оренди та можливість заключення угод на приміщення державної форми власності на великі терміни для гарантії вкладень в бізнес, а офіси видавців також захищені від виселень з таких приміщень рішеннями міської влади.
4. Програми на кшталт є-підтримки, що можуть підтримати громадян в складний період, також дадуть можливість створити справжній для 40-мільйонної країни розгалужений асортиментний книжковий ринок. Тепер, коли продукції з РФ та РБ тут не буде, нам потрібно багато зробити для заповнення всіх асортиментних ніш. Це, безумовно, можливо зробити протягом 4-5 років при державній підтримці бібліотек і нормальній роботі ринкових механізмів, включно з боротьбою з контрабандою та контрафактом, а також з електронним піратством. Досвід, якій зараз мають СБУ та кіберполіція із закриття російських сайтів, дозволить їм при умові законодавчих рішень, перемогти і українських піратів. Одним з допоміжних механізмів може стати Національна цифрова бібліотека, яка по відомим вже в Європі механізмам може розраховуватися з видавцями за прочитані копії, склавши конкуренцію нашим та міжнародним піратам з російськими коренями.
5. І головне. Українські письменники, перекладачі, літературознавці, автори книжок нон-фікшн та наукових праць, нарешті повинні відчути себе потрібними народу та державі. В галузь повинні прийти сотні активних творчіх людей. Ринок країни з 40 мільйонами населення повинен включати 1500-2000 професійних письменників і приблизно таку ж кількість професійних перекладачів. Висока література, вершиною якої є Нобелівська та інші відомі світові премії, існує тільки в країнах, де існує розгалужений ринок масової літератури, не завезений в рамках культурної експансії від держави-ворога, а яка системно виробляється на місцевому ринку. На сьогодні вкрай важливо провести саме такі дії, які дозволять тим, хто прийде в професію, вижити саме на гонорари, які сплачує або видавець, або спеціалізовані інституції, які відповідають за видавничий процес в країні.
Слава Україні!
Ми - переможемо!
О.Красовицький, СЕО "Фоліо"
Немає коментарів: