Все дуже просто.
Овочі, та інші дари ланів треба збирати в великі партії, яки повинні бути одної стиглості й сортності. Найвищої якості. Як це можливо?
Кооперація декількох (десятків) фермерів овочевої продукції могла б допомогти потрапити на полиці мережевого рітейлу. Але для цього треба "уняти" свої амбіції, по-перше, щодо готівки. Чекати біля дороги що закупники зі 100 найкрутіших ресторанів країни "завітають" по ваші огірки чи перець - годі.
По-друге - розмірів товарних партій. Треба поставляти сотні тон, а не кілограми. Тож карантині та воєнні обмеження торгівлі на базарах ранніми овочами в черговий раз продемонструвала "відсталість" вітчизняних малотоварних виробників агропродукції.
Пора вчитись справжньому бізнесу. Чи навчатись. А не скиглити: супермаркети не беруть мої огірки!
Ну й забуту практику споживчої кооперації згадати. Були ж колись кооперативні магазини? Де вони зараз?
Продали. Хто?
Придивиться, може є в кого запитати: як відповідати вимогам промислової торгівлі?
Карантин тільки нагадав що вести бізнес по-дідівськи вже не ефективно. Не всі подались у західну Європу. Аграрії врожай плекають, тому мають й заробити гарно на його реалізації. Треба прискорити зміни власної пропозиції. Незабаром черешня!
В.Головченко
Немає коментарів:
Дописати коментар