Кооперація фермерів - засіб подолати у війні несприятливі обставини

 

Карантин, а за ним гаряча фаза війни та закриття ринків спричинив хвилі невдоволення. Найбільш резонансною була від фермерів, які не змогли реалізувати стиглі ранні овочі. Окупанти на Херсонщині грабують овочеводів та "полуничників". Замість того щоб об'єднатись з колегами, для потрапляння до торгівлі власноруч вирощеної продукції фермери знову одноосібно "вирішують питання". А те  "потрапляння" до столу "зеленого" агропродукту вкрай "тормозиться" ще й відсутністю палива. Що робити?

Все дуже просто.

Овочі, та інші дари ланів треба збирати в великі партії, яки повинні бути одної стиглості й сортності. Найвищої якості. Як це можливо?

Кооперація декількох (десятків) фермерів овочевої продукції могла б допомогти потрапити на полиці мережевого рітейлу. Але для цього треба "уняти" свої амбіції, по-перше, щодо готівки. Чекати біля дороги що закупники зі 100 найкрутіших ресторанів країни "завітають" по ваші огірки чи перець - годі. 

По-друге - розмірів товарних партій. Треба поставляти сотні тон, а не кілограми. Тож карантині  та воєнні обмеження торгівлі на базарах ранніми овочами в черговий раз продемонструвала "відсталість" вітчизняних малотоварних виробників агропродукції.

Пора вчитись справжньому бізнесу. Чи навчатись. А не скиглити: супермаркети не беруть мої огірки!

Ну й забуту практику споживчої кооперації згадати. Були ж колись кооперативні магазини? Де вони зараз?

Продали. Хто? 

Придивиться, може є в кого запитати: як відповідати вимогам промислової торгівлі?

Карантин тільки нагадав що вести бізнес по-дідівськи вже не ефективно. Не всі подались у західну Європу. Аграрії врожай плекають, тому мають й заробити гарно на його реалізації. Треба прискорити зміни власної пропозиції. Незабаром черешня!

В.Головченко