Кожна людина має різний характер, різний рівень співчуття, та різне бажання допомагати іншим. Під час війни допомагати завжди є кому. Мене охоплює гордість за тих, хто взяв на себе обов’язок волонтера. Особливо молодь. В них самих тільки-но почалося життя, навчання, плани, кар’єра. Але вони обрали бути корисними тут і зараз.
Я вирішила взяти коротенько інтерв’ю в свого знайомого, він як і я знаходиться на окупованій території, саме тут волонтерство необхідно найбільше, адже сюди проблемно пропускаються товари з підконтрольної України, тому доводиться якось викручуватися.
Мій знайомий виказав бажання залишитися анонімним, адже вважає, що не потребує визнання. Надалі буду називати його Сергій( ім’я вигадане)
Сергій займається волонтерською діяльністю вже близько чотирьох років. До війни він допомагав дітям та людям з неблагополучних сімей, а за останній місяць об’єм роботи збільшився.
- Чому ти прийняв рішення стати волонтером?
В церкви, яку я відвідаю зібралася ціла команда небайдужих людей, потім до нас доєднувалися й прості люди, які не є відвідувачами церкви. Я хотів і хочу допомагати людям, тому й займаюсь цим. Я ніколи не афішував, що цим займаюсь, адже добрі справи робляться не для визнання, а від чистого серця.
- Чи є для волонтерів та їх родичів якісь привілеї?
Зарплатні нам ніхто не видає. Це все тримається на особистому бажанні. “Плюшками” можу назвати допомогу від нашої ж команди, тобто я просто маю друзів та знайомих, які за потреби допоможуть і мені. В аптеках чи магазинах немає якогось особливого ставлення до нас, в чергах стоїмо так само.
-Яка реальна ситуація з ліками, продуктами та банками в твоєму місті?
Найнеобхідніші ліки є, інсулін, гормони, ліки першої допомоги, але не в зовсім відкритому доступі. Нещодавно завезли багато продуктів, можливо через те, що ми знаходимося 25 км від Криму, на полицях багато їжі. Все необхідне намагаємося знаходити . Насправді проблемно зняти кошти. Мій знайомий простояв в черзі до банку близько п’яти годин, а готівки зміг зняти лише 500 грн.
- Чи великі черги?
Так, безумовно. Але це не через те, що чогось не вистачає, а через те, що люди створюють штучний попит, вони намагається набрати всього, треба воно чи не треба. Мабуть, через страх. Неодноразово бачив сварки і навіть бійки
- Чи є невдячні люди?
На жаль такі є. І до війни і зараз. Деякі вважають, що їм всі зобов’язані, що їм мають допомагати. Інколи навіть не дякують. Ми намагаємося таку поведінку ігнорувати та просто робити свою справу.
- Волонтерська діяльність допомагає відволіктися від поганих думок?
Мені дуже, постійно доводиться займати голову допомогою, в тебе банально немає часу постійно читати новини та налаштовуватися на негатив. Я дуже радий, що в мене є така справа
- Твої відчуття від волонтерства.
Раніше, коли потрібно було їхати до дитячого будинку, та везти дітям допомогу, я відмовлявся, адже не сильно любив дітлахів. Але коли спробував, коли відчув як ми їм потрібні, я почав прив’язуватися до них. І це такий заряд позитивом, таке тепле відчуття на душі. Це стосується не тільки дітей. Зараз, під час війни, коли допомагаєш бабусям та дідусям, які опинилися в скрутному становищі, бачиш їх добрі очі, розумієш, що все це того варте. Я пишаюся цим, адже наша команда співпрацює і з іншими країнами, всі допомагають нашій Україні.
Коли детально дізнаєшся про реальних людей, які допомагають іншим без будь-якої вигоди для себе, розумієш, що в людях ще залишилась людяність. І з цього інтерв’ю становиться зрозуміло, що волонтерська діяльність це те, що допомагає знаходити сили для життя, в такі сумні для нашої країни часи.
Т. студентка.
Немає коментарів: