А ще нарешті розумієш, наскільки ти обділяв любов'ю та вдячністю свою Батьківщину, своє рідне місто. Зрештою, я у себе вдома: тут моя сім'я, друзі та найяскравіші спогади, а головне – моя душа. Поки моя країна бореться, я вболіватиму та боротимусь разом з нею. Адже більше ніде себе настільки повноцінно уявити не можу, як удома. Це я до того, що підлітки несподівано знайшли себе в патріотизмі. Варто хоча б переглянути стрічку рекомендацій у тиктоці та розумієш, що національну ідею ти поділяєш разом із більшістю молодих українців. Між іншим, це дуже заспокоює, особливо в моменти паніки.
А особливо мені подобається те, як кожен хоче зробити свій внесок у захист нашої країни. Молодь іде до тер оборони, допомагає у волонтерстві, перераховує свою стипендію до фонду підтримки української армії. Навіть за допомогою комп'ютера та години вільного часу кожен із нас став частиною інформаційного війська. При цьому навіть не обов'язково бути фахівцем в IT сфері - адже боротися онлайн зі зрадниками і поширювати справді корисну інформацію у своїх соціальних мережах може і робить чи не кожен. Особливо мені подобалося спамити на злиті номери російських високопосадовців. А яким задоволення виявилося розсилати в російські пропагандистські групи фотографії їхніх же нещасних і наляканих полонених... навіть описати не можу. Якщо не пробували – багато втратили!
Поки сидиш удома, а тим більше – на канікулах, починаєш потихеньку повертатися до старих хобі. Мені ось подобається читати книги з тематикою пост апокаліпсису і відчувати себе головною героїнею, якій належить врятувати світ. Це трохи заспокоює, хоча в реальному житті від мене нічого і не залежить.
Неможна заперечувати і внесок музичного мистецтва в полегшенні нашого морального стану. Не розумію тих, хто обмежує себе в прослуховуванні улюблених пісень тільки тому, що виникає почуття сорому за таку свою потребу в ендорфіні. Допоки я вдома, в затишку та теплі – ні в якому разі не відмовлюся, і вам не раджу(якщо це тільки не рашистські виконавці-зрадники). Зараз як ніколи в плейліст молоді просочилися українські виконавці : Скрябін, Антитіла, O`Torvald, Океан Ельзи,Kozak System та інші. Особливий приплив енергії та бойового духу мені надав гурт «Жадан і собаки». Досить незвичні , але бунтівні тексти – саме те, що потрібно було для сублімації своєї ненависті та агресії «к русскому миру ».
До речі Сергія Жадана, вокаліста гурту «Жадан і собаки» , нещодавно висунули на Нобелівську премію з літератури. Взагалі це було приблизно півтора тижні потому, але я й досі знаходжуся під враженням від цієї людини. Справа в тому, що ця новина надихнула мене ознайомитися з біографією та літературною творчістю Сергія – можливо це було моїм найкращим рішенням за весь місяць вторгнення. Виявилося, що його вірші ще задовго до цього були скандовані ,і перш за все молоддю, у стрічках моїх соціальних мереж. Особливо мене надихнула книга «Тамплієри», що фактично є збіркою поезій за 2015-2016 роки на військову тематику. Ось декілька рядків, які особливо відгукнулися в моєму серці:
‘Війна мене навчила не говорити про втрати.
З живими краще. Живих, принаймні, можна порятувати.
В живих є те, що не дає їм лягти в траншею.
Здається ви, атеїсти, називаєте це душею.’
Рядки з вірша «Я знав священика, який був у полоні…»
‘Щороку приходити сюди, рвати суху траву.
Скопувати щороку землю – важку, неживу.
Щороку бачити стільки спокою і стільки лих.
До останнього вірити, що ти не стріляв по своїх.
За дощовими хвилями зникають птахи.
Попросити б когось про твої гріхи. Але що я знаю про твої гріхи?
Попросити б когось, щоби скінчились нарешті дощі.
Птахам простіше – вони взагалі не чули про спасіння душі.’
Рядки з вірша «Знайомі поховали сина минулої зими...»
‘Небо за її вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
Хай забуває про все.
Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.’
Рядки з вірша «І жінка з чорним, як земля, волоссям...»
А окрім видатних літературної та музичної діяльності, Сергій Жадан також веде свій блог в Інстаграм, причому з гарячої точки - Харкова. По декілька разів на день він робить публікації- «звіти», де художньою мовою розповідає про свою волонтерську діяльність, знайомить нас з рятівниками (не рашистськими, адже без лапок), та взагалі надає заряд позитиву та надії на світле майбутнє. Не хочу , особливо в такі скрутні часи, когось звеличувати – але ж Сергій Жадан дійсно є тією людиною, якою народ може і повинен пишатися. Здається мені що в майбутньому наша молодь про нього стовідсотково буде згадувати своїм дітям.
А тим, кому й досі важко знайти своє місце у такий непростий час – пропоную свій список моральної допомоги! Я склала його ще на першому тижні, ведучи щоденник(але з поміткою сподівання, що мені не доведеться вже ніколи його використовувати).
Слухати «Коломийки» Скрябіна хоча б декілька разів на день
Повторити та закріпити навички виготовлення коктейлів Молотова
Виходити з кімнати та поливати брудом Путлєра та його країну всією сім’єю
Гладити котиків
Засинати під звуки дощу/багаття замість сирени
Не пропускати жодного відео-звіту Віталія Кіма
Вести щоденник з описом своїх почуттів та подій, котрий можливо в майбутньому посуне щоденник Анни Франк з полиць книжкових магазинів
Все буде Україна!
А.Ніколаєнко, студентка.
Немає коментарів:
Дописати коментар