Сучасне надбання західної цивілізації - маркетинг служить удосконаленню життя людей, міст, країн. Тільки в Україні чомусь сподіваються на політиків, чиновників? Часи, коли сяючий князь Таврійський був візіонером, інвестором, та економом новозбудованих міст у гирлі Дніпра (Херсон) та Південного Бугу та Інгулу (Миколаїв) минули. Головним призначенням - місією, якщо хочете, Григорій Потьомкін для Херсона, а пізніше Миколаєва, вважав будівництво кораблів нового флоту Чорного моря.
Не було б цього геополітичного завдання: взяти під контроль північне узбережжя і продовжувати наступ імперії по західному та північно-східному берегам, можливо, перед цими містами було поставлено інше завдання. Або взагалі Херсон, та й Миколаїв могли і не вишикуватися на берегах рік за 50 миль від моря! У крайньому випадку, могли мати іншу місію та долю.
Досить белетризований, спрощений образ Григорія Потьомкіна заважає усвідомленню насамперед економічного чуття цього сяйвого підприємця. На нових завойованих землях він облаштував не просто бази для квартирування військ, пірси для кораблів, він запустив виробництво. Кінець 18 століття у всьому світі запам'ятався становленням нової суспільної формації - капіталізму. Його суть – виробництво нових матеріальних цінностей. Саме для виконання цього нового завдання правитель краю переносить виробництво суден із Херсона, де зіткнулися з непереборними проблемами мілкого гирла до Миколаєва.
Перші причини маркетингу територій фундаментуються на географічних чинниках,
кліматі, температурам. Якщо у Миколаєві 240-250 сонячних днів на рік, прямий хід у море та спекотний клімат 6 місяців та помірно холодна зима – то бути йому головною верф'ю Чорноморського флоту. У перші десятиліття після заснування Адміралтейської верфі в Миколаєві, на місцевому півострові, де була економія купця Фабера, розгорнулися до 5 стапельних місць, на яких незалежні підрядники на свій ризик почали суднобудування.
Підрядники різних мастей, які відчули "запах" прибутку, змушені були виявляти чудеса винахідливості до виконання виробничої програми. Факти вперті - поки що будували в Адміралтействі один фрегат або лінкор, приватники в Спаському ковші та інших місцях півострова примудрялися спорудити 3-4. Отже, внутрішньокорпоративна конкуренція була відома давно миколаївським корабелам.
Ну а для чого ще можна використовувати територію де багато сонця та тепла?
Тим же Потьомкіним було закладено культуру садівництва, виноградарства.
Економ, як казали за старих часів про економістів, повинен був побачити і реалізувати отримання ренти (доданої вартості) із землі. Смоленський дворянин Потьомкін не тільки завоював для імперії Новоросію, він насамперед на цих завойованих землях розвинув бурхливу економічну діяльність. Шерсть овець, фрукти, ягоди, шовк і пенька (конопля), виробництво кораблів для війни та транспортних суден – ось які продукти заклав у маркетинг території Потьомкін. Так, ще для будівництва міст була заснована індустрія будівельних матеріалів, лісів в окрузі не було вже 200 років тому.
Що додалося і поменшало за минулі з часу заснування потьомкінських сіл у продуктовій лінійці?
Поглибилася переробка сільгосппродукції, виникли машинобудівні виробництва, вдосконалювалася транспортна інфраструктура. Основний продукт - судна та кораблі океанської зони, продовжував залишатися продуктом N1 Миколаєва весь радянський період. Напевно, не випадково безліч заводів та фабрик нашого міста в пострадянський період припинили своє існування?!
Ті, хто чув про маркетинг знають про існування його 4 P(пі). Крім Продукту, на букву P англійського алфавіту, називаються такі фактори: Прайс, Промоушн, Плейс (місце продажу). Зверніть увагу, саму теорію цих "чотирьох Пі" вперше сформулював 1960-го, у статті Теодор Левітт, професор економіки з Гарварду. Стаття називалася "Маркетингова короткозорість" і була присвячена втраті ринків американськими залізничниками, які "пропустили" розвинуте та появу інших видів транспорту. Щось подібне сталося і з корабелами Миколаєва. Можливо, це стало реальністю, тому що місце продажу та просування, як і формування ціни, були не в нашому місті.
Маркетинг – соціально-економічне явище, головною метою якого є задоволення людських потреб. Якщо колись князь затівав серйозне підприємство з метою не просто збагачення, але формування економічної незалежності від монарха, що блискуче реалізувала його племінниця і спадкоємиця Олександра Браницька. То сьогодні миколаївцям, щоб жити й надалі на своєму півострові в комфорті, важливо запустити процес оформлення сучасного маркетингу території чи місця. 200 років в одному контексті і так великий історико-хронологічний відрізок. Настав час переглядати сенс існування міста. Він у 21-му столітті точно не залишиться "селищем" при верфях...
"Маркетинг місць - діяльність, що ведеться з метою створення або зміни відносин та/або поведінки, що стосуються конкретних місць." Це визначення "батько" маркетингу Філіп Котлер сформулював понад 25 років тому. За цей час організатори суднобудування могли б модернізувати свої стосунки із Миколаєвом. Не зробили. Чи не було розуміння? Місто в середині 90-х, завдяки підприємливості та ризикованості своїх мешканців, змогло інтуїтивно "намацати" рятувальне коло розвитку малого бізнесу. Кораблебудування завмерло, а городяни – живуть та працюють. Але тепер, коли макроекономічні передумови є серйозно несприятливими для підприємницького бізнесу, необхідно виробити місцеву стратегію розвитку. Маркетинг на території Миколаєва.
Київ, а тим більше сусідні Херсон з Одесою, нам у цьому не допоможуть - конкуренти.
- А ось хто? Як? Якими силами? За чий рахунок?
Запитання залишаються відкритими.
В.Головченко, МВА.
Немає коментарів: