Сьогодні 5 лютого МФК Миколаїв у FB виклав емоційне відео за участю Голови наглядової ради МФК Миколаїв Сергія Кантора, в якому він скаржиться на депутатів міської ради, мера Олександра Сенкевича, за провал створення комунального підприємства. Сергій Кантор бачив у цьому спосіб урятувати клуб. Але, на жаль, для всіх, він був одним із тих, хто мимоволі загубив клуб ще влітку.
Сезон 2020/21. МФК Миколаїв йде по ходу другого кола на рекордному 4-му місці вперше за багато років, має шанси вийти в УПЛ, але наприкінці сезону прикро програє домашній матч проти ФК “Полісся”, і врешті-решт не потрапляє у призову трійку. Але все одно це був дуже добрий результат, гідний, за який не соромно. І можна було навіть думати про те, що наступного сезону ми зможемо знову поборотися за місце в УПЛ. Але Сергій Кантор приймає рішення понизитись у класі до другої ліги, оскільки не вистачає фінансування.
Добре, завод Екватор не має грошей. Знайдіть спонсорів. Немає часу знайти спонсора? Вам ліньки це зробити? Найміть людину, яка це зробить. Вам ліньки і це зробити? За те вам не ліньки записати відео, і навіть не одне, в якому ви скаржитися на всіх. Наведу простий приклад.
Футбольний клуб “Верес”(Рівне) у 2020 році став акціонерним товариством та народним клубом. Минулого року їм вдалося за п'ять місяців зібрати 50 млн. гривень шляхом продажу акцій клуба на українському фондовому ринку. Я сам особисто на третій день продажів пішов у банк і купив п'ять акцій клуб, вклавши, по суті, 500 грн. Так, можливо, у нашому випадку це було б важко зробити юридично, але був і інший варіант.
Можна було наприклад, залучити спонсора – букмекерську контору. У нас майже весь ринок футболу в руках у букмекерських контор. Команда посіла четверте місце у Першій Лізі, знайти спонсора легше простого. Натомість ви починаєте нести марення, приймайте рішення створити КП, а потім звинувачуєте депутатів, що ті не проголосували. Вам доручили керувати клубом, так зробіть так, щоб він жив та нормально функціонував. Ми у відповіді за тих, кого приручили.
І насамкінець, про гарячо улюбленого міського голову. Справжнього боягуза. “Ой, на мене ллється хейт, мені загрожують, я не буду проводити прямі ефіри.”
По-перше, вас ніхто не змушував їх проводити. Під час виборчої кампанії - це був засіб комунікації з виборцями(дуже дешевий).
А по-друге, ви що, маленька дитина? Ви, Олександре Федоровичу - мер, за сім років можна було вже й виробити імунітет до хейту. Або до психолога сходити. Якщо не хочете слухати хейт, отримувати погрози, то просто йдіть. Чи вас під дулом пістолета змусили піти у мери?
Проблема нашого народу в тому, що у нас у лексиконі є лише слово "заробіток". Якщо люди на Заході готова піти на ризик, десь кілька років працювати в мінус, або в нуль, щоб потім "рубати капусту", то в нас чомусь люди вважають, що треба заробляти з першого дня. На жаль, так не буває. Я веду до того, що той самий Сенкевич просто не хоче “возитися” з цим клубом, бо не бачить там власного прибутку. Йому яка різниця, чи є клуб, чи його немає. Його ж гаманець не збільшується від самого факта існування футбольного клубу.
А насправді прибуток є, просто до нього потрібно йти, а не чекати, сидячи на п'ятій точці. Сподіваюся, що хоч хтось після цього матеріалу замислиться над нинішнім розкладом із клубом МФК “Миколаїв”, найстарішим клубом України (1920), та спробує щось зробити.
Марк Головченко.
Немає коментарів: