Дедалі більше переконуюсь, що громадяни, які волею долі останні 5 років займаються продажем місць докладання інвестицій у нашому місті/області мало знаються у цьому. І ось чому я про це говорю?
Коли з'явилася можливість порівнювати те, що ті чи інші міста чи райони, селища пропонували до купівлі майбутнім інвесторам у 1999-му, 2007-му чи 2011-му роках, стає зрозуміло, чому немає інвестицій.
Питання вкладення N-ой суми коштів у щось проходить у нормального власника, а тим паче оператора/управляющего грошима, через певну процедуру. Класичний «питанник» може включати до сотні аспектів, дослідивши які, буде прийнято позитивне чи негативне рішення щодо інвестування.
Сьогодні мова піде лише про один фактор: маркетинговий. Ще точніше – привабливість місця, де інвестиція застосовуватиметься. Адже гроші вибирають з купи проектів той, де буде приємно і легко множитися, а не з подоланням тупої впертості та патологічної жадібності. Де знайти таке місце?
Збирати інформацію
Ну а тепер зробіть експеримент: запитайте публічну інформацію про те місто/селище, де ви живете в пошукових системах. М'яко кажучи, негативна інформація буде домінувати. Але це ще не крах плану отримати чужі гроші на щось. Це поки що один «-» іміджевому маркетингу. Адже є ще маркетинг пам'яток(2), інфраструктури(3), і людей(4).
Чотири широкі стратегії для залучення інвестицій, працівників, бізнесів, відвідувачів (туристів) та постійних жителів. Шанси тануть, але вони ще є.
- Хто у нас імідж псує? – працівники преси, телебачення, інтернетчики додалися. Саме у ЗМІ відстежують інформацію потенційні інвестори.
Нещодавно один знайомий блогер розповідав, як дуже впливовий регіональний чиновник в особистій бесіді розпікав його, що своїми нотатками він «руйнує інвестиційну привабливість області». Тільки чого на дзеркало чи комунікативну трубу нарікати?
Заглянули до загальновизнаних підручників з маркетингу, щоб зрозуміти, а хто має займатися цим самим маркетингом місць? Адже це ключ до інвестицій. Глобальні економічні процеси диктують сучасний науково-агресивний стиль заповнення продуктивних ніш. Чекати, що промислові лідери звернуть увагу на міські індустріальні майданчики у Миколаєві – утопія. Ще дурніше, очікувати найвищої політичної волі — «затеплити» кораблебудівну програму сусідньої держави на місцевих верфях.
Значить, має бути приватно-державна партнерська програма продажу можливостей місця під назвою Миколаїв, новим гравцям міжнародного ринку праці, якщо сучасній українській державі стара промислова спеціалізація «не до вподоби»!
І якщо депутати обласної та міської рад реально зацікавлені у залученні капіталів на Миколаївщину, то вони повинні будуть змусити відповідальних виконавців результат пред'явити. Ну, у крайньому випадку, можна виконавців помітити?
А ви спитайте у власного міського депутата: бачив(-ла) він(вона) хоч одного потенційного інвестора за свою каденцію? А у минулу? А шукали?
По всьому світу, по всій Європі і тим більше по всій Україні місцева влада шукає коштів, щоб покращити умови життя земляків. Світовий бестселер «Маркетинг місць. Залучення інвестицій, підприємств, мешканців та туристів у міста, комуни, регіони та країни Європи», виданий Стокгольмською школою економіки, за редакцією Ф.Котлера, К.Асплунда, І.Рейн та Д.Хайтера наводить наступний перелік(стор.95)відповідальних за це:
Мер та/або голова адміністрації міста
Департамент ділового розвитку
Департамент міського планування (транспорт, освіта, водопровідно-каналізаційне господарство)
Управління з туризму
Управління з організації конференцій та виставок
Управління громадської інформації
Приватний сектор
Окремі жителі
Провідні підприємства
Девелоперські компанії та агенції з продажу нерухомості
Фінансові організації (банки, страхові компанії)
Підприємства енерго- та газопостачання, телекомунікаційні компанії
Торгово-промислова палата та інші бізнес-об'єднання
Індустрія гостинності та роздрібна торгівля
Турфірми
Профспілки
Архітектори
Транспортні компанії(таксі, залізничний та авіа транспорт)
ЗМІ (газети, радіо, телебачення).
Ми згадали дійових осіб маркетингу місць лише на місцевому рівні, але, природно, на національному є не менш відповідальні люди. Все питання лише в тому: як ці люди, найняті платниками податків, справляються з нелегкою працею?
Хто з перелічених взагалі займається за своїми функціональними обов'язками продажами місць? Усі хочуть ділити щось, а хто бробити продажі? Мер тягав якись "залізки" 2 рази на рік, потім захворів на поперек. Заступник самий дієвий під слідством, гуманітарний все вивчає місто, а 1-й ніяк не звикне до масштабу міста. Загадковий фахівець з сусіднього міста весь час збирається... Якщо на території не буде нових робочих місць, на яких генерується додаткова вартість, завтра - ця місцевість стане пустелею, всі втечуть або вимруть. Розуміють це у сьогоднішньому виконкомі? Не зрозуміло. Комунікації обмежені виступами в коридорі мерії самих балакучих співробітників.
Може хоча б у цьому питанні перестанемо бути соціальними популістами? Цілком конкретні чиновники не вміють, не хочуть займатися продажем територій, всі вільні гроші йдуть до інших країв. Хтось заперечить, мовляв, вони звикли продавати щось лише разом зі своїми ексклюзивними послугами. Потрібен суспільний діалог між фігурами маркетингу територій та ключовими журналістами, професіоналами в галузі маркетингу, для організації відповідних дій. Зрештою, потрібен стратегічний ринковий план із припущенням, куди будуть проінвестовані залучені кошти і що з цього вийде. Портів вже достатньо, бо транспорт вже заважає людям мешкати в Миколаєві. Але хто ж буде питани містян, коли є тренд відкрити черговий термінал в місті, а старий - перепродати далі...
А може, проблема в тому, що власне нічого і не продається?
В.Головченко.
Немає коментарів: