Олігархи - ключові бенефіціари угоди з РФ, але тепер вона не має ніякого сенсу!

Всі, чи майже всі великі капітали в Україні створені на бізнесі(справах) з РФ. Спробуйте посперечатись! В цьому й вразливість українського бізнесу, а не в заходах по “деолігархізації” які задекларували вітчизняні законодавці.

Навіть само слово “олігарх” відновилось в Росії 90-х й як тітул присвоювалося найбільш безпринципним бізнесменам на яких в КДБ був стос, а краще - портфель компромату. А у ФСБ завели нову оперативную теку.

Газ, нафта, Al, зброя, фінанси - це мабуть, лише перша “п'ятірка” тем по яких у вітчизняних бізнесменів, що вже за звичкою звуть: “олігархами”, спільні з росіянами оборудки. Повні 7 років конфлікту на Сході, після анексії Криму були випробуваннями цієї економічної дружби.

Маскування додалось, як офшоризації. Поки одні виробники вводили імпортозаміщення з РФ, інши шукали з якої країни “прокладки” ввезти тіж російські комплектуючі. Зріс імпорт традиційно з Кіпру. Але й деякі країни ЄС виконували роль транзитера російських інтересів. І вже традиційно, великі “капіталісти” з України обслуговують “брудні” гроші з РФ.

А ви гадаєте на які розраховують українські креативщики, які створюють російськомовний відеоконтент?

Якщо Роспотреб варта “пропускає” чергових “Сватів” та інші вироби “Студії-95”, то це не з великої шани до творчих доробків колективу з Кр.Рогу…

Так само, коли неможливо легально просувати свої наративи через RT, чи Sputnik перепадає олігархічному телеканалу НАШ та менш “розкрученим” сміттяркам.

Вся “законсервована” росмировська “шобла” починає пісню: хочемо миру! Лейтмотив - зрозумілий! Олігархічний бізнесу важко, бо материнський капітал під санкціями в світі й “білим” його не зробити. Ланцюжки “відмивки” брудних кремлівських грошей через Україну стали більш складні. А враховуючи вміння української бюрократії “скубати” бізнес-потоки, сенсу в такій співпраці все менше. Старі надійні: годинники зі Швейцарії, чи авто з Японії(ніби) - забезпечують все менше профіту. Залишаються ще девелоперські проєкти з побудовою житла. Але місця вже навіть в степу під Одесою немає, а на ринку нерухомості - штиль. Ніхто не поспішає купувати, чи банально закінчились “грошовіти” покупці. Залишаються поодинокі муніципалітети, але справи по меру в Одесі, та заступнику голови в Миколаєві свідчать що вигадувати треба нові схеми, щоб втілювати олігархічні забаганки. Говорять, що метушня з аеропортами, в тих містах звідки мало хто літає, це теж намацювання “схем”.

Не згадаєте, звідки в Україні запозичили практику “олігархічного” утворення великого бізнесу? Це коли інтереси державні швиденько уходять в тінь бізнес-імперій. Мені здається - точно не в демократичного світу. Президент зі старого “дніпропетровського” партійного клану(КПРС) штучно запозичив російську схему й переніс в Україну. Відбулось це у другій половині 90-х років минулого сторіччя. Вдалось також “відтерти” далеко, аж до американської буцегарні іншого дніпровського схематозника-феодала. Прізвище Лазаренко теперішні українські полтагіатори під виглядом журналістів не знають, як їх російські колеги не використовують у “лякалках” на 1-му каналі РосТБ прізвищ Березовський/Гусінський…

Дива!..

А президентом України - представником (ментальним) того ж Дніпровського клану, актором Зе - ініціюється ніби антиолігархічний закон. Який швиденько “склепала” підконтрольна більшість ВРУ.

Тут треба згадати пораду відомого режисера-постановника з українським прізвищем: не вірю!

За більшістю ознак “антиолігархічний” закон сконструйовано одним олігархом проти інших. Ну щоб досягти монополії! Не те завдання завжди обумовлює поведінку великого бізнесу?

Соціальні обов'язки держави у 21-му сторіччі дійсно мали заперечувати формулу, що оформив Маркс у 19-му. Але ми в Україні, тут останні 300 років все робилось з озиранням на Москву. А у Дніпрі й поготів…

Тому, удавання великого прибирання на полі олігархічного бізнесу, не що інше, як оформлення нової монополії на … співпрацю з Кремлем. Навіть слово “окупація” тепер значно менше застосовуються в етері та медіа…

А нащо народу така музика?

нема кому замислитись…

В.Николаєв.