Міфи про міцність радянського рубля

​​Серед тих, хто ностальгують за СРСР досі поширений міф про міцність радянського рубля. Дійсно, курс цієї валюти був фіксованим і був нижчим більшості іноземних валют. Та, якщо подивитися на правду, вийде, що ситуація з рублем була не зовсім такою захмарною.


Міф про «стабільність» радянських грошей почався з грошової реформи 1961 року. Тоді було проведено деномінацію валюти – номінал було зменшено у співвідношенні 10:1.


Водночас було встановлено і нову прив’язку рубля до ціни золота та вартості іноземних валют. Курс американського долара почав складати 90 копійок, а з його інфляцією у 1974 – і взагалі, 75 копійок, а потім і ще нижче.



Та абсолютний контроль валюти не призвів до чуда. Тільки за період 1971—1985 років кількість грошей в обігу зросла в 3,1 рази при збільшенні виробництва товарів народного споживання лише вдвічі. Такий дисбаланс сприяв дефіциту. Купівельна спроможність валюти постійно падала: 1967 року вона становила 91 %, 1981 року — 60—62 %, а 1988 року — лише 40—45 % відповідного показника 1961 року. Лише за 1985-1990 рік приховане знецінення рубля в Україні складало понад 40%. Стало створюватися безліч цін: державні, найнижчі, але і товари за ними були найменш доступними і найнижчої якості, і споживчих спілок, колгоспів й т.д. – вони перевищували перші у рази.


Різнилися ціни і географічно: на офіційному рівні вони були закріплені за «ціновими» поясами.

Подивимося і на долар за «60 капєєк». На чорному ринку в СРСР американські зелені продавалися за 30-33 рублі. За кордоном вони коштували 10-12 рублів.


Така валютна і цінова політика призводила до надзвичайно негативних наслідків для країни, її економіки і була одним з факторів, який спричинив до розвалу.


Вже на останніх подихах радянської імперії були намагання врятувати ситуацію за допомогою ринкових реформ. У 1990 році було дозволено купівлю-продаж іноземних валют. Тоді встановлений державою комерційний курс долара склав 1,8 рублів.


Тобто, важливо зрозуміти. Що б радянський комуністичний режим тоді і його прихильники не говорили сьогодні: реальна ситуація з рублем була куди гіршою, ніж про це заявляли. Уявіть тільки, який насправді в СРСР був рівень життя, коли реальний курс радянської валюти був 10-12 за долар. Там було гірше ніж в країнах третього світу. А працювали більше, ніж у розвинутих. Хоча товари і були дешевими, проте їх нестача була настільки гострою, що більшість населення зводило кінці з кінцями.


Для маскування катастрофи була згодом вигадана і схема з ощадними касами: гроші, які неможливо було обміняти ні на нормальні товари, ні на іноземну валюту, держава стимулювала зберігати, створюючи ілюзію, що на ці папірці, які зароблялися у поті чола роками, можна буде колись щось купити.



Але ні, фінансова бульбашка досягла таких масштабів, що як тільки про неї почали витягувати якусь інформацію – совкова економіка зазнала краху. І люди зрозуміли реальну вартість їхньої роботи – вони були рабами. Ось і все.