Що ви не так зрозуміли у сусідських Viber-чатах?

Агресія та байдужість у Viber. Що не так зі спілкуванням у сусідських чатах і як це виправити

Якщо ви маєте дітей дошкільного чи шкільного віку, то вам складно оминути участь у бодай одній вайбер-спільноті. Більшість батьківських, сусідських та будинкових чатів – саме у Viber, одному з найпопулярніших месенджерів серед українців (за даними InMind). І там часто перебувають люди, котрі пишуть щось, на вашу думку, неадекватне і зривають усі конструктивні обговорення. Ми розібралися чому і що з цим робити.

Авторки: Оксана Міхеєва, професорка кафедри соціології Українського католицького університету; Ірина Ейгельсон – кандидатка психологічних наук, конфліктологиня. Обробка та анонімізація даних: Юлія Дукач.

На прохання ТЕКСТІВ соціологиня Оксана Міхеєва та конфліктологиня Ірина Ейгельсон дослідили анонімізовану переписку протягом 3–5 років у 11-ти Viber-чатах з різних міст: батьківських та сусідських, і поділилася своїми висновками. Матеріал для аналітики нам надіслали учасники цих спільнот, ми їх обробили та анонімізували.

* * *

Ми живемо в країні, де запускаються практики низової активності, дедалі більше людей долучаються до процесів організації власного життя на рівні будинку, школи, товариства. Завдяки електронним засобам комунікації ми маємо змогу тримати руку на пульсі і відчувати свою причетність до спільної справи.

Однак, попри активну залученість до електронної комунікації, ми все ще на стадії встановлення правил гри. Нерідко це стає причиною згасання активності, відходу людей від спільних справ. А це зовсім не той сценарій, що нам усім потрібен. Спробуймо поміркувати, що стоїть за такими реакціями на цілком дієвий та зручний інструмент колективних обговорень спільних питань і завдань.

Несподіванки за межами своєї «бульбашки»
Зазвичай у повсякденному житті ми перебуваємо у зручних «акваріумах»: пригадайте людей, з якими спілкуєтеся щодня, щотижня і щомісяця.

Ви побачите, що це ті самі люди і їх небагато (звісно, специфіка впливає на інтенсивність контактів, але в більшості випадків – це стала і обмежена кількість людей). У цих постійних комунікаціях ми напрацьовуємо певні правила гри, в ході спілкування вирішуємо, з ким будемо сперечатися, а з ким ні; з ким можемо поговорити відверто, а з ким цього краще не робити.

«Акваріумність» нашого спілкування ще більше підсилюється завдяки соцмережам – ми банимо неприємних коментаторів, чим створюємо комфортне середовище злагоди і гармонії, простір спілкування однодумців. А потім дивуємося, несподівано зіткнувшись з іншими «бульбашками».

Наше спілкування у вайбер-групах, що поєднують членів ОСББ чи батьків учнів одного класу суттєво відрізняється як від реального життя, так і від соцмереж. Вайбер-групи мають певний перехідний статус.

З одного боку, вони об’єднують людей, які мають лише одну спільну характеристику (місце проживання чи місце навчання), а в усіх інших характеристиках можуть бути дуже різними, представляти соціальні світи, які в реальному житті не перетинаються.

А з іншого – ці люди таки можуть зустрітися в реальному житті (у дворі, на спільних зборах), і тому віртуальна комунікація не має такої дистанції, як у соцмережах.


Читати повний текст статті: https://texty.org.ua/articles/103618/ahresiya-i-bajduzhist-u-viber-sho-ne-tak-zi-spilkuvannyam-u-susidskyh-chatah-i-yak-ce-mozhna-vypravyty/