 |
| Так й не збудований український корвет |
Індустріальні парки стають тепер модним поняттям, хоча вперше оформились вже понад 100 років тому у промисловому Ліверпулі. Досвід Сінгапуру й Південної Кореї часів військового диктатора не дає спокою декому в Україні. У Миколаєві де за ці роки було побудовано понад 3000 військових кораблів й вантажних суден. Але у 21-му сторіччі міська моногалузь - суднобудування, під впливом багатьох факторів майже зникла. Кажуть, найбільше впливали на це північний сусід й геополітичні фактори. Судна океанської зони, як і військові кораблі - це все для торгівлі й домінування на морі. Як тільки росіянам стало не вигідно що українці заробляють на суднобудуванні, вони через "треті руки" викупили миколаївські верфі й заморозили виробництво. Перші закони про вільні економічні зони та технологічні парки (1999), які дали можливість створювати преференції виробникам машинобудівної продукції, було скасовано після Помаранчевої революції. Заводи, яки на той момент були з замовленнями від європейських партнерів, та були суб'єктами вільної зони, втратили їх швидко після повернення російських ніби інвесторів.
Тепер розпочалась 2 чи навіть 3-я кампанія адвокації цього точкового інструменту економічного росту. Провладні еліти втратили звичайні джерела ренти через більш прозорі публічні закупівлі. Це спонукає їх на пошук нових (або повернення старих) джерел ренти. Отже, створення преференцій для певних підприємств чи галузей під виглядом оформлення індустріальних парків означало б знову повернення до адміністративного керування економікою.
Після перемоги (2010) регіоналів та їх вождя В.Ф. Януковича швиденько заходились створювати умови для ніби залучення інвестицій. Грошей дійсно не вистачало після глобальної фінансової кризи, тому всі умови на швидку руку створених законів “проглядали” саме під китайські капітали. Хоча в пояснювальних записках тих часів вказувалось “про підтримку державою виробників”. І це після вступу України до СОТ. Взагалі, українська економіка весь час знаходиться у заручниках популістів, зрідка ліберальні ідеї створюють свіжі ідеї. Але модель “індустріальних парків”(ІП) в останні часи була яскраво застосована в диктатурах на кшталт КНР, Сінгапуру чи Туреччини. Нардепи Чечетов та Королевська з колегами подали зміни у закон про “індустріальні парки” й літом 2013 року отримали новий закон. Додали ще вищі до складу ІП та науково-дослідні роботи, як сервіс майбутнім учасникам діяльності в парку.
Вже у серпні 2013-го Ю.Андрієнко - перший заступник міського голови Миколаєва того часу, давній вихованець багаторічного лідера миколаївських “регіоналів” М.Круглова робить в ОДА презентацію проєкту “Індустріальний парк Миколаєва”. Ця модель була застосована в багатьох російських містах, а після 2014-го й українських. ЇЇ головна мета - доброустрій території промислової забудови. Тепер такі індустріальні парки зареєстровані в Сумах, Чорткові, Б.Церкві, Львові, Олександрії, Тернополі.
Але в Миколаєві тільки міський голова О.Сенкевич у 2016 році повернувся до просування проєкту землевідведення 150 г під індустріальний парк “2 промзони”.
Хоча ще влітку 2016 в міських медіа було розміщено буквально декілька статей про наміри “Смарт-холдингу” розвернути індустріальний “Наваль-парк” на території ЧСЗ, найбільшої у Європі корабельні, де були побудовані всі радянські авіаносці. Марнувати гроші на просуванні ідеї, за часів президента-власника заводу конкурента по суднобудівному ринку, люди нардепа В.Новинського не стали. Але увімкнулись колишні “регіонали” - І.Дятлов лідер більшості у міськраді й О.Омельчук - заступник міського голови. Вони два роки намагались зареєструвати індустріальний парк “Енергія” на південній околиці міста між двома портами. Все закінчилось візитом ввічливості китайських дипломатів з амбасади у 2019 році в Миколаїв.
Складається враження що цей давній засіб залучення інвестицій в корабельній столиці України згадують, коли хочуть продати щось, чи заробити на бюджеті, або коли не хочуть податки сплачувати. Цим місцеві дуже схожі на дії політиків національного рівня.
В минулій каденції ВРУ нардеп Ляшко двічі подавав законопроєкт по змінах до законів про ІП.
Старе забуте
У теперішньому парламенті вже нові представники “Слуг народу” й мажоритарники з Донецької й Дніпропетровської областей рішуче почали з 2020 року подавати законопроєкти, які вносили зміни у практику діяльності індустріальних парків. Д.Кисилевський, заступник голови комітету з питань економічного розвитку який до обрання нардепом працював директором з корпоративних відносин на Іnterpipe, подає законопроєкти за №5688 та 5689 про податкові та митні стимули працювати в індустріальному парку. А нардеп Д.Наталуха - голова комітету з питань економічного розвитку ВР України у творчому колективі з С.Тарутою, Д.Лубенцем (з Волновахи ) та аграріями С.Лабазюком, С.Мінько, В.Івченко зареєстрували й провели через 1-ше читання альтернативний законопроект №4416-1, за яким пропанують доплачувати з бюджету учасникам ІП.
В унісон у квітні мер О.Сенкевич на сесії вносить пропозицію відводу міської землі під “Наваль-парк” (пам'ятаєте на ЧСЗ - В.Новинського), який акурат банкрутять у липні. В тому ж квітні Ю.Гусєв, давній “менті” Д.Арахамії, заявляє що Держконцерн УкрОборонПром на “своєму” Миколаївському суднобудівному заводі, який за “совітів” побудував найбільшу кількість експортних військових кораблів, розробляє концепцію залучення інвесторів через індустріальний парк. “Президент нас підтримав”- заявив він вже в червні на форуму інноваційних виробництв, правда ніяких дат та цифр не вказав.
Центр аналізу публічних фінансів та публічного врядування Київської Школи Економіки після успішного голосування законопроєкт №4416-1 вказує: платити за здійснення господарської діяльності окремих підприємств будуть всі платники податків. Депутати пропонують: надати учасникам індустріальних парків компенсацію відсоткових платежів за кредитами (в залежності від частки експорту продукції власного виробництва у загальному доході від їх господарської діяльності) до 70%.
Весела перспектива. А є ще такий “подарунок”: у частині восьмій слова "з керуючою компанією" замінити на слова "з ініціатором створення індустріального парку".
Та...
“Ініціатор створення передає землі індустріального парку в оренду з правом їх забудови (відповідно концепції індустріального парку та умов, визначених у договорі про створення)”
Є й інші “плюшки” яки сподобаються олігархам, яки є ніби власниками флагманів вітчизняної промисловості, а тепер - пустирями майже без металевого брухту на промислових майданчиках. “Доповнити новою частиною другою такого змісту:
" Відчуження земельної ділянки у власність учасника протягом строку існування індустріального парку забороняється. Таке відчуження може здійснюватися виключно після завершення мінімального строку використання земельної ділянки у межах індустріального парку, відповідно до закону та умов договору про створення та функціонування індустріального парку".
Миколаївські підприємці, яки займаються судноремонтом й побажали не відкривати свої прізвища вважають що за цим законом олігархи остаточно “заморозять” корабельні у місті на Бузі та Інгулі. Факти дуже переконливі.
Станом на березень 2021 року в Україні зареєстровано 47 індустріальних парків. Із них більшість — 29 — у комунальній власності, решта — у приватній, державній чи змішаній. Найбільше ІП — у Київській та Львівській областях. В таких промислово розвинених областях, як Запорізькій, Харківській, Херсонській та Чернігівських областях не створено ні одного індустріального парку. За останні роки роботи ІП в Україні створили лише трохи більше ніж 400 робочих місць. В українських реаліях індустріальними парками зазвичай стають старі промзони, яким треба дати нове життя, — так звані brown fields.
У Миколаєві на суднобудівних заводах було вже декілька менеджерських команд, яки загалом виявились дуже не ефективними. Але вони за 30 років змінювались не один раз. Новий закон “заморожує” статус-кво, а це вже вб'є остаточно виробництво суден. Той же топменеджер компанії Новинського вказує що інвестор лише 5% території “залишає” за профільним виробництвом. Все інше стане звичайним портом. Але ж в Миколаєві вже працює 6 портів, 2 з яких продано азійським власникам (КНР, П.Корея).
Замість розвивати конкуренцію у високотехнологічній галузі ми отримаємо в кращому випадку новий бетон пірсів, та крани-навантажувачі й розбитий фурами асфальт міських доріг й саме загазоване повітря в місті.
Індустріальні парки в Україні здебільшого створюються під одне виробництво – щось на зразок індивідуального офшору.
Так, індустріальний парк «Соломоново» на Закарпатті створено під збирання там автомобілів марки Skoda. За словами голови наглядової ради компанії «Єврокар» Олега Боярина, інвестори прийшли завдяки наявності вільної економічної зони.
У Вінницькому індустріальному парку «Українська пивна компанія» (UBC Group, Харків) планує будівництво заводу з виробництва холодильного обладнання для напоїв.
Власник «Херсонського машинобудівного заводу» Олександр Олійник оголосив про створення на території заводу індустріального парку KhersonIndustrialPark. В інтерв’ю Hubs Олійник прямо сказав, що його цікавлять пільги на ввезення комплектувальних для комбайнів, які підприємство планує виробляти в рамках індустріального парку.
Аналогічна ситуація склалася і на території «Чорноморського суднобудівного заводу» (ЧСЗ) у «Смарт-холдингу». Свого часу секретар комітету ВР з питань податкової та митної політики Олег Кришин підкреслював, що пільги отримують «тільки індустріальні парки, створені там, де не ведеться і не велося виробництво. Парки на основі дієвих або призупинених виробництв не отримають права на фіскальні стимули». Проте у зазначених законопроєктах такі обмеження відсутні.
Слідом за казино зустрічаємо індустріальні парки, яки точно не обійдуться без корупційного “мастила”.
В.Головченко."Український Тиждень".
Немає коментарів: