Франківський театр з Шекспіром у цеху

Do you love theater as much as I love it? (с) William Shakespeare.

Якщо ти любиш Франківськ і місцевий тамтешній театр ім.Франка вкотре робить виставу, яка трясе підвалини і руйнує стіни - то це прекрасна нагода залишити нарешті занедбане місто... (тут можна автору допомогти й згадати кожне українське)...

Місто сентиментів і відремонтованих фасадів, порожніх в кінці неділі урн в центрі й джазу не в центрі.

Гарне місто.

Так от, тамтешній театр з молодою трупою замахнулися на Вільяма нашого Шекспіра і донесли комедію "Ромео з Джульєтою" (переклад Андруховича) до спраглих на видовища театралів. Театралам стягнули голови обручами, які приховали касками - шоби моск не рвонув і не забризкав стіни - й вистава почалася. Під ногами хлюпало старе мастило, в стаканах плюскало гаряче вино, дим валив звідусіль. Текст Шекспіра вловлювався не завжди.

Костюми з натуральних шкір, справжніх хутр і тканин, якщо пиво - то живе пиво, якщо вино - то гаряче вино, якщо поцілунок - то такий, щоб аж вилиці хрустіли. Навіть сльози - та й ті справжні. Бо там часом було сумно - на те вона і комедія.

Вистава - то в цеху заводу, то на вулицях міста, то в підвалі. Глядачі то реготали, мов навіжені, то заливалися гіркими слізьми, співчуваючи Меркуціо.

Народу була повна зала.

А, і актори не скаржилися, що їм бракує грошей на зарплату, а лупашили на повну ногу, так, що аж охрипли до фіналу - бо акторство - то не дідморозівство. Але то таке.

Будете в Франківську - ходіть до їх театру і повільно їх вулицями. Можна зустріти(ся). ;)))

Володимир Антонюк з Чернівців.

Від редакції: в нас 7 років тому був такий самий катарсис, від вистави "Нація" Івано-Франківського академічного театру, який майже всією редакцією дивились в гостинному Станіславові. Тому були раді, що наші думки з приводу колективу співпали. 

Після карантину обов'язково підемо в театр!