Ціанотипія захоплює не тільки швидкістю, з якою можна зробити відбиток, а й те, що її "неідеальність" (відносно інших, повнокольорових технік чи сучасного друку) створює не тільки обмеження (я поки що не зміг повноцінно надрукувати тіні (у кривих в Photoshop нижче "60" нічого нема). Пише Богдан Головченко й викладає свіжі роботи, та розповідає як він робить свої шедеври.
Проте ця техніка для мене цікава саме можливістю швидко і легко експериментувати: гумбіхромат складніше, класичний чорно-білий друк потребує більше хімікатів. Одним словом ціанотипія це досить швидко і максимально безболісно.
Так от. Наприкінці серпня 2020, на чергових посиденьках на природі, зробив телефоном один кадр, який лежав би собі і лежав, аж раптом захотілося мені щось з ним зробити.
Немає коментарів: