Наразі, донецький та луганський регіони, на жаль, не є популярними серед молоді. Перше, що впливає на вибір місця проживання та навчання це те, що з 2014 року тут йдуть бойові дії. Частина міст не є підконтрольними Україні. І тільки справжні патріоти своєї малої батьківщини, залишаються, щоб розвивати її.
Друга не менш важлива причина - це те, що молодь не бачить перспективи розвитку у рідних містах. Якість викладання кульгає, на їхню думку, роботи за фахом надалі немає. Всі намагаються вступити до великих міст: Харків, Київ, Одеса, Львів.
У цих регіонах, на думку юних студентів є все для їх подальшого розвитку.
Але чи дійсно це так?
Так, Донецька і Луганська області завжди вважалися промисловими регіонами. Там знаходиться велика кількість шахт і заводів.
Дуже часто, молоді люди, які погналися за світлим майбутнім до великого міста, через 4-5 років повертаються в рідні, маленькі міста, селища, СМТ, не знайшовши себе у мегаполісах. Найчастіше, великі міста з'їдають людей і, або ти вистоїш це і ввійдеш в річище, або це місто не для тебе.
Перебуваючи в Харкові, я поспілкувалася з кількома представниками даних областей: а саме студентами. І всі вони в один голос твердили, що не хотіли залишатися вдома, хтось із-за причини батьків і контролю, хтось через те, що на професію мрії в рідному місті не вчать, хтось навіть не любить місце де він народився і виріс і повертатися туди вже зовсім не хоче. Але всі, як один, твердили, що робити там нічого і розвитку ніякого немає.
У такі моменти стає дуже прикро за рідні місця. Адже у нас дуже гарна природа, море, степ і все це разом в Донецькій і Луганській областях. Так, безсумнівно, війна, криза, наклали свій відбиток на міста і селища, але це не привід відмовлятися від чогось рідного і знайомого. Це можна порівняти з тим, коли тобі відріжуть руку, чи ногу. І начебто є ще одна, але без тієї, що нема зовсім не те.
Якщо молодь все так же продовжить залишати ці регіони, то через деякий час, просто нікому буде ставити на ноги Донбас.
Молодь є найяскравішим представником реформації, тільки вони здатні щось змінити й дуже нерозумно втрачати світлі уми, готові до змін, просто віддаючи їх в інші регіони.
Як же утримати молодь ?!
В першу чергу, потрібно дати їм право вибору професії. Відкрити трішки більше вишів. Тоді не буде сенсу їхати кудись далеко, щоб отримати професію, коли поруч є університет мрії, не з гіршим викладанням, ніж в тому ж Харкові чи Києві.
По-друге, майданчики для розвитку, як особистостей. Створення будь-яких вільних просторів для молоді, підтримка їхніх проєктів і починань.
По-третє, доступ до розв'язання проблем регіону, якщо дати можливість, то можна все кардинально змінити в наших містах, на жаль, зараз молодих людей вважають не досвідченими і не компетентними і не дають їм висловлювати себе повністю.
Четверте - це достатня кількість робочих місць, а значить створення чогось нового і цікавого, щоб молодь із задоволенням йшла туди працювати і розвивати свій потенціал, як якісних співробітників. Мало хто з них погодитися йти працювати на завод або в шахту, всі вибирають щось більш творче. Але навіть, якщо хтось і вибрав собі таке покликання, то стикається з безліччю проблем і не порозумінь.
Також, потрібно створити більше простору для відпочинку молоді, адже часто вони стикаються з тим, що культурно відпочивати і розвиватися просто ніде і ще зовсім юні уми, які могли стати гордістю регіону ступають не на ту дорогу і втрачають себе і свій потенціал.
Таким чином, якщо скласти всі ці фактори, то на фініші ми отримаємо дуже розвинені, молодіжні регіони, в які всі будуть тільки приїжджати, а не їхати з них.
Давайте не будемо чхати на майбутнє, а вже сьогодні почнемо щось змінювати!
Вікторія Смирнова.
Немає коментарів: