У Миколаєві центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді існує лише на папері

Суспільство в особі держави та місцевих органів влади приділяє тою чи іншою мірою певну увагу різним уразливим групам, створюючи установи, де вони можуть отримати соціальну підтримку та медичну реабілітацію, запроваджує виплати, передбачає податкові та комунальні пільги.

Водночас значну кількість проблем повністю вирішити не вдається через різні суб’єктивні і об’єктивні причини, одна з яких − це ігнорування потреб вразливої групи населення, яка не має свого потужного лобі і не сформувала громадську спільноту, здатну рішуче впливати на прийняття рішень органами влади. Розпорошені своїми різними поглядами, баченням ситуації, амбіціями, керівники громадських організацій не можуть поодинці змінити громадську думку на свою користь, а влада користується цим для уникнення відповідальності за відсутність дієвих результатів та системних змін у задоволенні потреб дітей з інвалідністю.

За даними Миколаївської міської ради у Миколаєві станом на 1 жовтня 2019 року проживає 4770 осіб з інвалідністю з дитинства і 1983 дитини з інвалідністю до 18 років. Для їхньої соціальної реабілітації створені і працюють два центри – Державна реабілітаційна установа «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Мрія», який утримується коштом державного бюджету, та Міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів «Цветик-Семицветик», що фінансується з міського бюджету. У цих закладах дітям з інвалідністю до 18 років надаються послуги ранньої соціальної реабілітації, соціальної реабілітації та професійної орієнтації.

Миколаївська міська програма «Соціальний захист» на 2020-2022 роки передбачає фінансування у розмірі більше 24 млн гривень (майже 8 млн щорічно) діяльності міського центру комплексної реабілітації дітей з інвалідністю, в тому числі на покращання матеріально-технічної бази, 12 млн 680 тисяч – на здійснення реабілітації дітей з інвалідністю, які потребують супроводу, майже 4 млн грн передбачено на здійснення капітальних ремонтів приміщень, де проживають особи, які виховують дітей з інвалідністю. Місцевою владою проводяться конкурси з визначення заходів соціального спрямування, розроблених інститутами громадянського суспільства. У свою чергу, громадські організації з залученням коштів місцевих бюджетів проводять заходи з соціальної реабілітації, неформальної освіти та просвітництва в інклюзії, культурні заходи. В Миколаївській області створено 23 інклюзивно-ресурсні центри для інклюзивного навчання та супроводу дітей з особливими освітніми потребами.

Але спілкування з батьками дітей з інвалідністю виявило ще одну важливу проблему. Це соціалізація у суспільство їхніх дітей після досягнення ними 18-річного віку. Більшість із вище перелічених реабілітаційних заходів припиняються, і люди залишаються фактично наодинці зі своєю проблемою. Незначна підтримка з боку суспільства у виглядів пенсії, неможливість для батьків, особливо мам, працювати через потребу постійного догляду за дітьми, недоступність до соціальних закладів та працевлаштування, непристосованість дітей до самостійного життя у суспільстві створюють безвихідну ситуацію. Розв'язувати цю проблему, на думку членів громадської організації «Усмішка дитини», можна шляхом створення Центру соціальної реабілітації для людей з особливими потребами, яким виповнилось 18 років. З таким проханням вони звернулися до Міністерства соціальної політики України та Департаменту праці і соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Для обговорення цього питання за ініціативою представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Миколаївській області 11 червня 2020 року відбулася онлайн-конференція, у якій взяли участь громадські організації та керівники Центрів реабілітації для осіб із інвалідністю Миколаївщини, міст Одеси, Львову, Херсону, Києва та Запоріжжя.

Під час заходу йшлося про форми та методи підготовки до соціалізації дітей з аутизмом, синдромом Дауна, з ДЦП, після досягнення ними 18-річного віку. Учасники конференції намагались не лише обговорювати цю проблему, а й виробити спільну позицію у подальшій роботі. Тим більше, що рішенням Миколаївської міської ради ще від 28.09.2017 року № 26/20 (https://mkrada.gov.ua/documents/27294.html) вже створено міський центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями та затверджене його положення. Для функціонування центру навіть було виділене приміщення, яке, правда, сьогодні перебуває в аварійному стану та потребує значних вкладень. Поки що далі не пішли, але це той ґрунт, на якому вже можна працювати. Керівник Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради Сергій Василенко із запізненням у три роки нарешті ініціював проведення конференції з запрошенням депутатів, органів влади та громадських організацій Миколаєва.

«Отож зараз перше питання у тому, чи зможуть об’єднатися громадські організації, знайти компроміс та розробити разом з владою конкретну покрокову дорожню карту для реалізації своєї мрії – створення Центру соціально-психологічної реабілітації для людей з інвалідністю старше 18 років. А друге – чи зможе міська влада зробити конкретні кроки для того, щоб перейти від слів до діла у цьому напрямку? Покаже час.

P.S. Ця стаття не спрямована на критику когось або чогось, носить оглядовий характер ситуації щодо забезпечення потреб дітей з інвалідністю.

Вадим Жепало,

регіональний координатор взаємодії з громадськістю

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

у Миколаївській області