Чому?
Наративи хочуть свої нав'язувати. Їм зазвичай допомагають такі собі анонімі автори звідси, а то з сусідньої Білорусі. Один такий зняв документального фільму, як мій рідний Миколаєве вмирає разом з радянським суднобудуванням. Ну й "крутнули" хто треба. Тепер бабці по всім
робочим слободам українських містечок знають "ніби" за українських часів ми втратили цілу галузь. Якщо придивитись до фактажу Канфера - туфта. Тут я надам посилання на чудовий текст з аналізом та інфографікою, який зробив миколаївський підприємець, та ще недавно викладач, кандидат наук Дмитро Удовицький. Миколаївські верфі навіть без військового суднобудування в часи незалежності мали більшу виробничу програму. До тих пір, поки не з'явились російські ніби-інвестори. Ну а тепер на 6-му році війни з РФ, після анексії Криму білоруський документаліст робить замовний фільм який стверджує що українська влада не спроможна налагодити суднобудування. А вітчизняні недолугі автори - розганяють по всім місцевим ресурсам цю "отруту". Використовується й різні молодіжні телеграм-канали. Молоді люди знову не будуть вступати до кораблебудівного університету, а поїдуть пакувати на склади в Польщу. Міські конструкторські бюро, які працюють на європейських замовників до речі спроможні оплачувати труд європейськими зарплатами....
А коли журналісти українські зможуть отримувати співмірні гонорари?
Мабуть, ще не всі зрозуміли: поки будуть працювати за лекалами з Москви - бездумно транслювати чужі наративи, нічого не зміниться (кардинально)!
"Вклад" медіа-менеджерів у НЕстворення суверенного рекламного ринку також значний. Кожна людина з мандатом чи при посаді зараз мають утримувати, та використовувати 2-3 медіа канали. Телебачення вже важкувато, перемінили тренд на більш дешеві в утриманні телеграм-канали, зокрема. Їх зараз на будь-який смак від гумористичних, до пранк, та треш...
А багато зустрічали каналів з науковою інформацією? За статистикою в Україні багато людей має цей фах. Щось досліджують, пишуть наукові роботи, якісь гроші отримують...
Конференція наукова, про яку я згадував професор В.Іванов проводив вже 7-й рік. Багато доповідей було про медіаграмотність, та практичну медіа гігієну. Але, чому в ужиток ці знання "не заходять"?
Хто має формувати порядок денний суверенної журналістики?
У міністерства інформаційної політики це виходило в минулі роки поганенько. Ну а у Мінкультспортмолодь - з новими зарплатами? Може треба вимагати виконання своїх функціональних завдань, а не пости у FB? Треба політики гуманітарні формувати, а не споглядати, як московська ідеологія "просякає" мозок інвалідів "холодної війни"?
Поки контент-аналіз одного будь-якого медіа-дня свідчить, що з РФ не тільки "телеграмами" засмічують наш простір. Знов по містах з'явились полиці російських книжок, завезених валізами, журналів та газет. Антрепризи низькопробні по театрах повезли з "серіальними" акторами. Ніяк сусідам не хочеться облишити Україну без уваги. А вони про це говорять кожного дня. Не "ліпиться" нова імперія без України. Розслідування російських опозиційних сил доводять що Кремль задля політичного тиску використовує діджиталізацію населення. А критичне мислення не так швидко поширюється ненькою як звістка про коронавірус. Знову партизанськими методами будемо пропаганду зупиняти?! Треба наукові розробки доводить до впроваджень! Особливо в громадських дисциплінах!
В.Головченко.
Немає коментарів: