Сповідь

Херсонське театральне товариство на минулих вихідних було свідком сповіді, сповіді про момент життя, сповненого сенсом, сповненого Кохання. Життя тоді чогось вартує, коли наповнене коханням…

На сцені сповідувався в’язень сумління народний артист України Євген Нищук. Сюжетна лінія прописана 110 років тому революційним романтиком Володимиром Винниченком. Ми стаємо свідками народження почуттів, швидкоплинності щастя і вічності любові.
Винниченко жив в епоху розквіту імпресіонізму, тому його новела пронизана емоційними, колористичними, імпресіоністичними символами, які він виплескує вустами головного героя.

«…небо, синє, глибоке, далеке! Пам'ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? … Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось. З ким? А з небом, з вітром, з сонцем. Пахло ростом, народженням, щастям руху і життя, змістом
сущого. »
Молодий чоловік зустрічає революціонерку «Мусю» і між ними спалахує кохання, яке триває тільки один момент, який «Буває раз на все життя
I то із неба.
Така як ти
Один лиш раз на все життя
Не вистачає каяття,
Коли без тебе я...»
Це слова з пісні Святослава Вакарчука «Така, як ти» 
Використання цього прийому (сучасної романтичної балада) кидає місток між архаїчним минулим і сучасністю, де є місце вічними почуттями. Але, коли я розмовляв з молодими глядачами, які завітали на виставу, всі вони дивувались вибору п’єси, яка була на їх погляд застарілою, хоча вони віддавали належне майстерності актора, не все було зрозумілим майстрам смартфонів та планшетів. Навіть використання трьох екранів, які допомагали
передати думки та емоції героя п’єси не рятувало положення. Але, на мій погляд, це родзинка цієї моновистави, сучасна знахідка режисера та автора ідеї. Ця іммерсивність створює ефект присутності, занурення в думки, образи, мізки героя.
«Момент кохання» - це справжній бенефіс Євгена Нищука. Він продемонстрував, що знаходиться в гарній інтелектуальній та фізичний формі (не кожний юнак спроможний на такі фізичні вправи, які органічно були вплетені в спектакль). Я зміг побачити, що професія сучасного театрального актора вимагає від нього повної віддачи своїх сил, щоб бути правдивим.

Євген Нищук на сцені доводить, що українська театральна школа знаходиться серед провідних театральних держав світу. Продовжуючи традицію, започатковану Лесєм Курбасом, через емоційність досліджувати життя, Євген Нищук дає можливість глядачеві стати свідками плинності життя, миті кохання, як частинки вічності любові.
Світ театру провокує подумати про щось беззахісне, про щось інтимне, але про те що тримає нас на цьому світі. Євген говорив про кордони і межі, які люди повинні відкривати на зустріч один одному.
Шляхетний лицар в його виконанні погоджується з думкою, що «Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість» .

Арт – аналітик Юрій Житняк.