Почнемо з питань, якими займаються представники громадянського суспільства. Характер проблем став більш глобальним і вимагає нових шляхів вирішення. Екологічні проблеми, зміна клімату, порушення прав людини, інтенсивна урбанізація, наслідки конфліктів — все це закликає діяти разом послідовно та координуючи дії. Водночас існують й виклики репрезентативності, прозорості, внутрішнього управління та потенціалу, конкуренції щодо ресурсів.
Використання інтернету дозволило залучити більше людей, нові медіа посилили тих, чиї голоси не було чутно, та створили моделі для вираження думок онлайн. Натисканням однієї кнопки організації громадянського суспільства (ОГС) можуть підвищити рівень поінформованості громадськості таким чином, який було важко уявити десять років тому.
Нові представники громадянського суспільства розмивають межі між секторами та запроваджують нові організаційні форми.
Відтік спеціалістів та недостатнє фінансування — це буденні умови для українських ОГС. Враховуючи обмежену місцеву філантропію, громадянське суспільство залишається прив'язаним до міжнародних партнерів та донорів. Підтримка громадянського суспільства ускладнюється ситуацією на сході України, оскільки значна частина донорських зусиль приділяється діяльності, пов'язаній з конфліктом.
У мінливих умовах ОГС більше не можуть дозволити собі працювати в ізоляції. Всі ці фактори сприяють появі мереж громадянського суспільства.
Переваги, пов'язані з мережами, різноманітні.
✔Європейська практика показує, що вони дозволяють:
• Посилити голос громадянського суспільства.
• Розширити можливості доступу до інформації, обміну досвідом та поширення знань.
• Надати своїм членам змогу координувати зусилля та уникати дублювання.
• Підвищити видимість та розширити охоплення ініціативи.
• Створити культуру спільної роботи, яка стала дуже важливою для надання соціальних послуг.
• Відкрити можливість для ОГС впливати на розробку національної політики.
• Забезпечити краще представлення потреб та інтересів маргіналізованого населення.
• Надати ширший доступ до фінансування.
• Розвивати навички своїх членів.
• Сприяти встановленню взаємозв’язків між національними програмами та ситуацією на місцях.
• Стимулювати гармонізацію нормативних стандартів.
• Посилити ефективність зусиль для досягнення цілей сталого розвитку.
• Полегшити поширення кращих практик у регіонах.
• Зміцнення переговорних позицій громадянського суспільства в діалозі з донорами.
В Україні поняття мереж і коаліцій не є новим. Деякі мережі вже працюють більше 15 років.
Багато з ранніх мереж були створені спонтанно, виступаючи за певну ідею або за досягнення конкретної мети, для якої виникла потреба.
Часто створення мережі відбувається після форуму, конференції або серії семінарів, які об'єднують ОГС навколо конкретної теми або проблеми. Поява мереж також стимулювалася донорами та міжнародними неурядовими організаціями. Деякі з них були побудовані на існуючих неформальних партнерствах та зв'язках. Сучасні мережі в Україні стають більш формалізованими і структурованими, вони отримують визнання від держави та ділових кіл. Вони приймають багато форм (альянс, союз, коаліція, об'єднання, ініціатива, платформа, федерація, форум тощо), а громадянське суспільство активно розробляє нові моделі для спільних дій. Багато мереж мають свої простори і хаби для проведення обговорень. Національні мережі стають більш орієнтованими на посилення регіональних з метою створення ефективної децентралізованої системи. Локальні мережі, в свою чергу, включають своїх учасників у більш широкі рухи.
З моменту публікації повідомлення Європейської Комісії 2012: «Коріння демократії та сталого розвитку: взаємодія Європи з громадянським суспільством у зовнішніх відносинах», ЄС розвиває більш стратегічну взаємодію та залучає більш широкий спектр організацій. ЄС підтримує розвиток потенціалу громадянського суспільства у довгостроковій перспективі, приділяючи особливу увагу місцевим організаціям, зміцнюючи мережі та посилюючи репрезентативність. ЄС вітає перетворення громадянського суспільства в сусідніх країнах на реального партнера реформ, а не виключно його реагування на небажані та тривожні події. Це бачення було відображено в різних інструментах та програмах.
Мережі громадських організацій та регіональна кооперація входять до числа пріоритетів оновленої «Дорожньої карти для взаємодії з громадянським суспільством в Україні 2018-2020».
Немає одного варіанту мережі чи коаліції, що підходить для всіх. Можливо, відносини між членами утворюють мережу навіть більше, ніж структура, послуги, які вони надають, або результат, який вони хочуть досягти. Поєднання старих і нових викликів потребує нових способів мислення, зокрема, в реалізації довгострокових прагнень і проактивного підходу.
Мережі громадянського суспільства є корисною та ефективною організаційною моделлю. Однак поки що Україна, можливо, не використовує їх потенціал в достатній мірі. Формування мережі потребує багато часу, вимагає переговорів і компромісів, але плоди співпраці, як правило, переважають недоліки.
Підготувала: Наталія Хіноцька, координаторка зв'язків з громадськістю Проекту ЄС для розвитку громадянського суспільства в Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар