Поет-місіонер пішов, але залишив мережу

Сьогодні в день народження поета Дмитра Кременя коли його поминали друзі, шанувальники, колеги в Миколаївській обласній бібліотеці, всі наголошували на унікальній його рисі. Ні, вони говорили й про чудові метафори, про елегійність його віршів, про образність публіцистичних творів, але я звернув увагу на нетворкінг Шевченківського лавреату.
Сьогодні ця риса вкрай ціна та важлива - вміння підтримувати зв'язки. А ще важливіше - зав'язувати! Не всім вона підкорюются.
Він був уважним до співрозмовників та читачів, рівно тримався серед столичних академіків й просолених рибалок. Ця навичка в нього від роду та природи, але це "плетиво" людських мереж (нетворкінг) допомогає слову завойовувати світ. Багато поетичних та журналістських учнів Дмитра Дмитровича, маю надію будуть й надалі продовжувати його справу: нести рідну мову.
Поет народжується для служіння, великої справи. Так було, так має бути.

В'ячеслав Головченко, учень